Історія Дикого Заходу є одним із найцікавіших епізодів про досить самобутню територію, чия слава прогриміла на весь світ. Ковбої, родео, ласо, шерифи та джинси – все це стало невід'ємною частиною масової культури і відомо, мабуть, кожному. Однак за кадром стереотипного образу Дикого Заходу залишається чимало інших, маловідомих і до того ж цікавих фактів про цей регіон, і вони здатні здивувати.
1. Дикий Захід заселявся швидкими темпами
Становлення майбутнього Дикого Заходу просувалося семимильними кроками.
Здається, що Дикий Захід був результатом довгого незвичайного шляху, щоб сформуватися в такий унікальний регіон, а насправді у тому вигляді, в якому його знає світ, він з'явився лише за кілька десятиліть. Як відомо, на початку 1860-х років у США вирувала Громадянська війна, і обидві сторони що тільки не робили, аби послабити ворога. Але й про добробут територій не забували.
Настільки цікавий синтез і став початком всім відомого Дикого Заходу: в 1862 році за президента Лінкольна було прийнято закон, що дозволяє повнолітнім американським громадянам США отримати за внесок у 10 доларів землеволодіння в 160 акрів. Обмеження було лише одне – не бути солдатом армії Півдня. Багато людей скористалися цією можливістю, оскільки ділянки давали переважно Заході, і стало початком нового етапу його історії.
2. Кланові війни були частим явищем
Зображення того часу, на якому зафіксовано один із епізодів кланової війни між Саттонами та Тейлорами.
Найчастіше, коли говорять про кланові війни, уявляють щось на зразок мафії, проте на Дикому Заході вони теж не були рідкістю. Найвідомішим прикладом була ворожнеча між сім'ями Хетфілд та МакКой, проте найбільш масштабною вважається багаторічна сутичка Саттонов та Тейлорів. Ці два сімейства просто люто ненавиділи одне одного: відтоді, як у 1866 році один із Тейлорів застрелив наближеного Саттонов у 1866 році, а трохи пізніше загинув уже Тейлор, ворожнеча переросла чи не в кровну помсту.
Вони ще й з політичних мотивів протистояли: Тейлори були за Південь, а Саттони підтримували Реконструкцію. Активна фаза кланової війни Саттонов-Тейлоров тривала приблизно 10 років, і за цей час перших загинуло 13, а других – 22, і це лише члени сім'ї, а з ними страждали друзі та союзники. Гострий період протистояння закінчився, по суті, тому, що найрізкіші Саттон і Тейлори вже відійшли в інший світ. Далі було ще кілька десятиліть сутичок у судах чи спроб поділити сфери впливу, але тут уже втручалася влада, бажаючи припинити це свавілля. Лише до початку ХХ століття ця ворожнеча нарешті вщухла.
3. Азартні ігри на Дикому Заході були повноцінною професією
Картежник на Дикому Заході – така ж професія, як адвокат чи священик.
Дикий Захід відомий своїм духом свободи, і висловлювався він не тільки в можливості стрибати куди очі дивляться безкрайні прерії. Там ще й дуже вільно ставилися до азартних ігор – воно і зрозуміло, адже, щоб влаштуватися на Дикому Заході на той час, потрібно було бути в душі тим ще авантюристом.
Але на простій любові до карт справа не закінчувалася: навичка гри в азартні ігри була фактично повноцінною професією, поряд з ковбоями, духівниками чи адвокатами. Кваліфікованих у шулерстві людей багато хто навіть поважали за їхні здібності, хоча ті частенько обманювали довірливих новачків на чималі гроші та швидко збігали з міста. Але для Дикого Заходу це було нормою – авантюризм там був частиною повсякденного життя.
4. Бізони мало не зникли на Дикому Заході через полювання на них
Бізонів від остаточного зникнення врятували в останній момент.
Одним із найпоширеніших видів діяльності на Дикому Заході стало полювання на бізонів – воно було дуже прибутковим, а тварин бігало багато. Крім того, це було ще й актуально, адже і м'ясо, і шкура цих звірів активно купували місцеві та вивозили на експорт.
У результаті в гонитві за вигодою відстріл бізонів набув колосальних масштабів, адже щороку вбивали не менше мільйонів особин. І це мало не призвело до повного зникнення краю в регіоні: врятувати ситуацію вдалося лише завдяки своєчасному втручанню влади, яка встигла організувати на частині території національний парк із забороною на полювання.
5. Дикий Захід – один із перших і головних популяризаторів джинсів
Для роботяг Дикого Заходу джинси були справжньою панацеєю.
Це сьогодні джинси носять повсюдно і мало не на всі випадки життя, адже почалося все з популяризації Диким Заходом. Хоча сама технологія створення цих штанів була привезена до США з Європи, саме на преріях оцінили їхню зручність та зносостійкість – джинси швидко стали улюбленим одягом більшої частини робітників, незалежно від роду занять. Щоправда, певні обмеження на них теж тоді були: джинси вважалися уніформою бідноти, а ось у світському суспільстві вони вважалися моветоном, і з'явитися в них багатію було б ганебним.
6. Конем володів далеко не кожен ковбой
Навіть якщо ковбой був на коні – далеко не факт, що він належав йому.
Стереотипний вид ковбоя обов'язково має супроводжуватися конячкою, адже як інакше спритний пастух ганятиме на десятки кілометрів худобу. Насправді все було не так просто: часто ті коні, на яких їздили ковбої в робочий час, їм не належали, а видавалися роботодавцем як необхідний інвентар. А все тому, що купити коня в ті роки коштувало величезних грошей, яких ковбой зазвичай не мав. До речі, конокрадами вони, всупереч голлівудським вестернам, практично ніколи не було – це вважалося тяжким злочином, за який життя можна було втратити.
7. Ковбої не були запеклими алкоголіками
Ковбої вколювали дуже багато, щоб постійно розпивати спиртне в салунах.
Ще один поширений образ зі стереотипного ставлення до ковбоїв – це регулярні посиденьки в салунах у супроводі міцного алкоголю. Насправді ж ковбої, які працювали цілодобово безперервно, просто не мали можливості стільки відпочивати і тим більше напиватися. Салуни, до речі, не були такими вже повсюдними явищами, а віскі чи щось подібне коштувало чималих грошей. Тому більш правдоподібний вид відпочиваючого ковбоя, це якщо у нього вихідний, і він міг посидіти пару годин із приятелями за кухлем пива, бо завтра знову працюватиме.
8. Диким Заходом ходили верблюди
Якось на Дикому Заході з'явилися верблюди – встигли навіть повоювати.
Поки що на Дикому Заході не проклали більше залізниць, шукали альтернативні варіанти транспорту. Несподіваним рішенням виявилися… верблюди. Пару заповзятливих товаришів привезли їх з Африки і пустили в тривалий шлях десятком міст, всього близько 2 тисяч кілометрів. Звичайно, витривалі «перлини пустелі» дорогу витримали, і про їхній потенціал задумалися всерйоз.
А в Громадянську війну жителі півдня взагалі сформували Верблюжий корпус, який, щоправда, не відзначився в боях. Але на цьому спроби пристосувати верблюдів до Дикого Заходу і закінчилися, надто вони були повільними та малоефективними порівняно з кіньми та мулами. Доля цих звірів була сумною – їх випустили на волю, де вони повільно згинули в дикій природі від невідповідних умов та відсутності підтримки з боку людини.
Продовження теми: Робота 24/7 і мало дуелей: 5 розвінчаних помилок про ковбоїв, які нав'язала масова культура
