Людина ледь не занапастила генетику. /Фото: allthatsinteresting.com.
Трохим Денисович Лисенко – це, мабуть, найскандальніша постать у вітчизняній науці. Радянський біолог, який, з одного боку, сприяв запровадженню окремих методик ведення сільського господарства, що використовуються досі. А з іншого боку, став батьком-засновником цілої лженаукової течії, винуватцем занепаду вітчизняної генетики та репресій проти (швидше за все) невинних людей.
1. Дати хліба країні
Як же таке стало можливим? /Фото: travelask.ru.
Коли в наші дні йдеться про «лисенківщину», то дуже часто все зводиться до абсолютно вульгарної упередженої формули: мракобіс-улюбленець тоталітарного диктатора ледь не заморив голодом усю країну, підспудно звівши з цього світу всіх радянських генетиків. Просто і зрозуміло, а тому привабливо! Проте зрозуміти всю суть трагедії «лисенківщини» неможливо без усвідомлення контексту епохи. Після 1946 ні радянські, ні пострадянські республіки не знали, що таке голод. За всіх спірних і навіть кривавих моментів процесу монополізації сільського господарства СРСР нинішня продуктова безпека – це багато в чому саме заслуга Радянського Союзу. При цьому будувалася ця система «продуктової безпеки» багато в чому в авральному порядку, через що помилки, зокрема відверто непробачні, на цьому шляху були неминучими.
Країні відчайдушно потрібен був хліб. /Фото: dp.ru.
Чи потрібно прощати радянське керівництво за «лисенківщину»? Ні. Але при цьому варто бути об'єктивними та чесними у розумінні того, в яких умовах ця ситуація стала можливою. У 1920-і роки сільське господарство лише відновлюється після Першої світової та громадянської війни. У 30-ті роки набирає обертів індустріалізація, що з нею і стрімка урбанізація. Села рідшають – міста пухнуть. У країні зростає кількість «міських дармоїдів», а водночас і небезпека нестачі хліба. Компенсувати «деградацію» класичного села доводиться рахунок впровадження механізації, монополізації сільського господарства (створення колгоспів) та інших передових методів. І так, колгосп – це передова форма організації с/г, бо по суті він є звичайною агрокомпанією тільки без приватного власника. Все це відбувається в умовах украй непростої міжнародної ситуації навколо СРСР. З світлих плям зовнішньої політики України в ближньому зарубіжжі СРСР хіба що Монголія і Туреччина. На горизонті маячить нова війна.
Обіцяли результат. /Фото: dp.ru.
У цих «чудових» умовах на сцені і виявляє гр-н Лисенко зі своїми прихильниками по Академії наук, який, користуючись закономірною некомпетентністю державного керівництва у питаннях біології, обіцяє «дати результат» помітно кращий за його опонентів. Тим більше, що у Лисенка та КО на той момент таки були деякі досягнення зі знаком плюс, що надавало його команді авторитетності.
2. Внутрішньовідомчий апокаліпсис
Ситуація в країні в цілому була складною та нервовою. /Фото: pikabu.ru.
У другій половині 1930-х років на тлі прийняття в СРСР нової конституції (1936) та непростої міжнародної ситуації в країні почала розкручуватися спіраль політичного та громадянського протистояння. Хоча, з одного боку, «Сталінські репресії» часто перебільшуються у своєму масштабі і зводяться до однієї єдиної особистості «Батька народів», існує й інша крайність – зациклювання на одній лише партії більшовиків. Насправді репресії мали більш різноплановий і широкий характер. І багато громадян СРСР включилися в цей процес з різних причин, у тому числі з суто кар'єрних міркувань. Ось, наприклад, про посадку Сергія Павловича Корольова знає кожен. Але мало хто знає про запеклу конкуренцію ракетобудівних бюро СРСР до Другої світової війни. Про те, що доноси про шпигунство та крадіжки державних грошей один на одного там не писав лише лінивий. І далеко не завжди причина донесення була в «громадянській небайдужості». Нерідко адміністративний ресурс задіяли не завзяті дурні, а люди, що борються за теплі місця та державні субсидії.
В академії діялося всяке. /Фото: threadreaderapp.com.
Власне, абсолютно те саме сталося і в радянській Академії наук серед біологів. Використовуючи свій авторитет та зв'язки, Трохим Денисович заходився тиснути опонентів, зокрема, за рахунок силового апарату. Атмосфера в ті роки і так була нервова, а тому вороги народу починали мерехтіти на кожному розі навіть абсолютно сумлінним силовикам. При цьому було б помилкою думати, що Лисенко та КО пересаджували всіх генетиків. Переважна більшість фахівців таки залишилася, хоч і була змушена тікати з лабораторій та відомства, підконтрольних Лисенку. Так, багато радянських генетик, продовжили займатися роботою в ініціативному порядку під егідою інших лабораторій, наприклад, у сфері ядерної фізики.
3. Злочин без покарання
Лисенко використав зв'язки. / Фото: irk.ru.
Своєю діяльністю Лисенко завдав колосальної шкоди радянському сільському господарству та вітчизняній науці, відкинувши розвиток генетики в СРСР на роки, якщо не десятиліття. Заради справедливості, істина все-таки перемогла. Уважно придивлятися до Лисенка державні органи стали ще за життя «кривавого» Сталіна. Перші тривожні сигнали по лінії НКДБ (майбутній КДБ) почали надходити з АН СРСР ще 1945 року. Нарешті, 1955 року біологи та представники суміжних наукових дисциплін змогли досягти кінця монополії «Лисенківщини» в Академії наук, підготувавши розгорнуте звернення (21 машинописна сторінка), відоме як «Лист трьохсот». Втім, навіть тоді йшлося не швидко – Лисенко глибоко пустив коріння в Академії наук. Зняти його з усіх постів вдалося лише 1965 року.
Приглядатися стали лише з 1945, а позбутися змогли лише в 1965. /Фото: pikabu.ru.
Насамкінець хотілося б відзначити, що не варто сприймати все описане вище, як якусь виключно радянську чи будь-яку іншу історію. Міжвідомча боротьба за крісла, вплив та державні гроші відбувається завжди і постійно. Відбувається вона у всіх державах, починаючи з найдавніших часів та появи в людському суспільстві бюрократії як такої. У разі проблема лише в тому, що в силу об'єктивних причин боротьба кабінетів в якийсь момент набула найбільш радикальних форм протистояння. Не варто скидати і те, що на кар'єрне протистояння найчастіше накладаються ще й суто особисті стосунки: завив, образи, сумлінні помилки, упередженість тощо. Історія – це не те, за що треба каятися, а те, на чому потрібно вчитися.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Озеро Бездонне: через що вже майже 200 років у цій водоймі не можуть знайти дно
Продовжуючи тему читайте про те, навіщо в СРСР побудували гібридну вантажівку і куди вона потім зникла.