Навіщо висушували болота? /Фото: phorus.ru.
У 1930-ті роки в Радянському Союзі взялися до масштабного осушення боліт. Меліораційні зусилля охопили не лише РРФСР. В одній лише Білорусі кількість боліт за роки радянської влади скоротилася майже вчетверо! Сьогодні ж час поговорити про те, для чого взагалі це робилося і якими неприємними наслідками обернулося.
Все не так просто. / Фото: drive2.ru.
Усіх нас виховують у простій та зрозумілій системі координат: що погано і що добре, що правильно, а що ні. За всієї необхідності такого підходу є у нього і (несподівано) негативні сторони. Це перекладання правильних загальнолюдських понять на суспільство та історію загалом. Погано те, що реальне життя часто змушує вибирати не між великим і меншим злом, а між варіантами погано і погано. У таких умовах справжнє питання зводиться до того, заради чого (і кого) це все робиться? Власне, саме так і ситуація з осушенням боліт – практикою відверто неоднозначною, але, на жаль, у більшості випадків абсолютно необхідною. Було б наївно думати, що болота осушували лише у Радянському Союзі. Абсолютно кожна країна рано чи пізно приходила до необхідності робити щось подібне для потреб власного господарства.
Ситуація була складною. /Фото: pramen-news.by.
У Радянському Союзі займатися послідовним осушенням боліт та торфовищ активно взялися у 1930-ті роки на тлі колективізації сільського господарства та індустріалізації міст. На той момент у меліорації бачили більше позитивних сторін, ніж негативних. Насамперед осушення боліт надавало сільському господарству країни нові перспективні території для оранки та створення пасовищ. Для деяких радянських республік, наприклад, як Білоруська РСР осушення представлялося особливо важливою та перспективною витівкою. Просто уявіть: майже 15% усієї території Білорусі на початку XX століття займали малопрохідні болота. На момент аварії радянської влади їх залишилося трохи більше 4%. Аналогічні заходи проводились і в інших республіках, включаючи Україну та Росію.
Не обійшлося без помилок. /Фото: exkavator.ru.
Іншим важливим моментом у осушенні боліт було питання про створення торфовищ. У 1930-ті роки на тлі промислового буму та послідовної електрифікації Радянського Союзу, поклади торфу бачилися як цілком перспективне джерело палива не тільки для приватних господарств, а й для підприємств. До речі, торф'яні електростанції в колишньому СРСР залишаються досі… Щоправда, сьогодні подібну «екзотику» можна порахувати на пальцях однієї руки. У Росії начебто й зовсім залишилася лише одна така. Але в 1930-і роки ситуації бачилася інакше і в хід заради «загального блага» йшло все, до чого могли дотягнутися мозолисті струмки вітчизняних індустріалізаторів. Але як водиться будь-яке рішення, навіть, здавалося б, абсолютно добре у своєму корені – має свої наслідки. Деколи вкрай неприємні для нащадків.
Були й плюси та мінуси. /Фото: wfi.lomasm.ru.
Проблеми осушення боліт у СРСР нічим не відрізняються від таких у будь-якій іншій країні по обидва боки від Уралу та Атлантичного океану. Будь-яке осушення неминуче веде до різкого скорочення біологічної різноманітності. Знищення звичної для багатьох видів тварин і птахів середовища призводить до міграції чи навіть вимирання останніх. В одній тільки Росії через осушення боліт постраждало щонайменше 250 видів лише птахів! Справедливості заради абсолютної більшості з них у країні все-таки залишилося, проте їхня популяція різко зменшилася. Іншим серйозним наслідком «оголення» торфовищ є зростання пожежних ризиків. Будь-яка недбалість або більш-менш посушливе літо можуть стати причиною займання. Вкрай показовим у цьому плані є літо 1972 року, коли у СРСР реєструвалися масові загоряння торфовищ через спеку. Хоча, заради справедливості, горіли далеко не тільки вони, а й луки, і тим більше ліси.
Болота звільняли за сільгоспугіддя. /Фото: gp.by.
І все ж таки пожежі завдають господарству величезної шкоди донині. За середніми оцінками, гасіння одного гектара торфовищ обходиться східноєвропейським державам приблизно в 3 тисячі доларів США. Таким чином, осушені болота ще довго створюватимуть пожежні ризики для республік-нащадків СРСР. Заради справедливості від частини в цьому винен не лише СРСР, а й його розпад. Адже спочатку передбачалося, що все осушене рано чи пізно перетворитися над сумні пустирі, а ріллі. Однак, ще в 1980-і роки освоєння осушених територій різко пішло на спад через економічну ситуацію, що поступово погіршується. А після 1991 року зовсім зійшло чи не нанівець. Власне, саме це стало корінням проблеми. Бо поки темпи освоєння нових територій продовжували послідовно сповільнюватися, меліоратори боліт із завзятістю та відповідальністю гідних кращого застосування продовжували виконувати «п'ятирічку чотири роки».
Болота осушували повсюдно. /Фото: udp.gov.by.
Насамкінець варто відзначити, що для радянського господарства всупереч нав'язуваному упередженню екологія зовсім не була порожнім звуком. Що, втім, не скасовує окремих промахів та грубих помилок вітчизняного господарства. При цьому в теорії осушені болота можна реконструювати. У тому числі з міркувань пожежної безпеки. Більше того, після розпаду СРСР це питання неодноразово порушувалося. Ось тільки вартість такого комплексу заходів не дуже відрізняється від зусиль, необхідних для осушення. У результаті, як показує практика, сил і коштів на подібних екологічні «авантюри» в жодній із республік просто немає.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Озеро Бездонне: через що вже майже 200 років у цій водоймі не можуть знайти дно
Продовжуючи тему читайте про те, навіщо в СРСР побудували гібридну вантажівку і куди вона потім зникла.