Часто буває, що через обставини нам доводиться виконувати наднавантаження (новонароджений малюк у будинку, онкологія у родича, фінансові втрати, переїзд в інше місто/країну). Звичайно, таке буває не завжди і вимагає тимчасової концентрації сил та підвищеної відповідальності.
Проте існує досить численна категорія людей, які самі прирікають себе на «одвічну каторгу» — за тих обставин, де для цього немає потреби. Особливо це для жінок. Наведу приклад.
Моя сусідка по дачі, 65 років від народження, навіщось почала вирощувати кіз. Через рік вони розплодилися до 12 штук, повністю зайнявши її життєвий простір. Майже вся пенсія (її та чоловіка) почала йти на корми та в оплату консультантам-ветеринарам. М'ясо цих тварин не їдять (кози стали їм чимось на кшталт «найближчих родичів», хоча в жінки двоє проблемних дочок). Зовнішній вигляд став неохайним (на одязі козячий пух, та й запах…), на обличчі виразно проступили риси перевтоми від надмірних навантажень, проте пенсіонерка з героїчним виглядом продовжує «нести свою вахту» по вигулюванню, годівлі та чищенню сараю, де мешкає численне.
Це, звичайно, гротескний приклад, але таке явище, як добровільне побутове наднавантаження, серед жінок не рідкість. При цьому сама жертва «побутового трудоголізму» пишається цим, прагне захоплення своїми кухонними подвигами, зізнання від «ближніх та далеких». Хвапливо розповідає, подбаченясь: «Дивіться, скільки я всього зробила тут і тут, а ще в мене величезні плани, у відпустці осилю ремонт сама, меблевий гарнітур свинчу-скручу за схемами». Одночасно, зітхаючи, вона упускає: «Я втомилася, все на мені, ну чому я вся така бідна та нещасна?»
Звідки береться це дивна та неприємна подвійність життєвих установок та поведінки?
Така ось перманентна дихотомічність самовідносини робить жінку слабкою та вразливою, часто призводить до хронічної невротизації, появи «букету болячок».
Що з цим робити:
- зрозуміти, що перевантаженість побутом — це мінус, що вимагає виправлення, а не «геройство» чи ознака працьовитості, охайності (ці якості не означають рабської прихильності до порядку);
- в очах інших людей таке неадекватне самоствердження принижує жінку, а ще сильно бісить іншу людину (або людей) поряд з нею і розхитує її позиції як особистості;
- знайти себе, своє головне призначення в житті, інтереси, мрії і почати працювати над ними;
- почати виконувати прості відносини без пафосу, це буденне життя дорослої людини;
- правильно організувати режим дня, все оптимізувати та покращити;
- побачити свою слабкість та залежність від чужих думок, від соціальних стереотипів; сильна людина ніколи не захоче присвятити себе швабру та каструлям — надто цінне і швидкоплинне людське життя, щоб віддавати його у витрату повсякденним дрібницям;
- залучити чоловіка та дітей у спільну працю з налагодження домашнього комфорту (тоді ніхто не почуватиметься перевантаженим та нещасним), та й колективна відповідальність за порядок привчить решту домочадців не розкидати речі та споліскувати по собі обідню тарілку.
Кожна доросла людина може покращити своє життя. Правильно організувати її, дати собі більше відпочинку, працювати ефективніше, розвиватися та відчувати радість від кожного дня.