У Радянському Союзі вироблялися десятки різновидів кріплених вин – портвейнів. Всі вони відрізнялися не лише смаком, а й співвідношенням ціни та якості. Поки що одними портвейнами можна було хіба що паркани фарбувати, інші набували статусу справжніх алкогольних легенд. Так спробуємо ж згадати найбільш знакові «народні» портвейни радянського виробництва від відверто гіршого на краще з доступних.
1. «Сонцедар»
Доступний, але не смачний.
Перший герой нашого рейтингу може бути сміливо віднесений до категорії бюджетних портвейнів. При цьому в Радянському Союзі «Сонцедар» найчастіше сприймався як погане вино. Навіть найдосвідченіші цінителі алкогольної продукції найчастіше нагороджували цей напій характерною прізвисько «чорнила». І треба визнати, що подібна характеристика була цілком справедливою. Смакові якості “Сонцедару” позначалися виключно зі знаком мінус: спиртуозний смак віддавав “ароматом” зіпсованих фруктів та ягід. Що не дивно. Виготовляли цей портвейн лише з другосортного сировини, яке рясно прикрашалося підсолоджувачами та іншого виду добавками.
2. «Анапа»
У кращому випадку – непоганий.
Серед «шанувальників» радянських портвейнів «Анапа» належала до категорії «бормотухи». Це вже не ті відверті «чорнила», якими можна було тільки паркани фарбувати… Але при цьому назвати «Анапу» якісним спиртним все ще було неможливо. Смак портвейну – спиртуозний, різкий, з нотами фруктів і ягід, що зіпсувалися. Багато хто відзначав зайву солодкість і терпкість «Анапи». Однак, у порівнянні з тим же «Сонцедаром» цей напій виглядав уже куди пристойніше! А головною перевагою портвейну залишалася його порівняно невелика ціна. Купували «Анапу» переважно ті, хто не мав грошей на нормальне спиртне, наприклад, студенти. При цьому після бюджетного напою майже завжди страшно боліла голова.
3. «Даляр»
Можна було пити без страху.
Взагалі слід зазначити, що в цілому азербайджанські портвейни відрізнялися досить високим рівнем якості. Втім, і тут портвейн залишався різницею. На жаль, не кожен напій тамтешнього виготовлення міг похвалитися визначними якостями. Кривим у сім'ї красенів традиційно вважався «Даляр». Відсоток цукру в ньому становив всього 7%, проте з якоїсь причини напій був володарем занадто нудотного солодкого смаку. З гарного – портвейн звучав нотами винограду та яблука. Спиртовий смак все ще був присутній, хоч і був помітно слабшим, ніж у кандидатів згаданих вище.
4. “777”
Не такий уже й поганий портвейн.
У радянські часи цей портвейн здавався цілком непоганим і навіть відносно смачним, хоча різкість спирту в трьох сокирах все ще проступала. Серед молодих людей «сімки» були одним із найпопулярніших варіантів портвейну. Загалом, не можна не відзначити, що за радянських часів молоді люди пили набагато менше горілки, ніж сьогодні, захоплюючись переважно кріпленими винами. Радянський «777» легко впізнався за терпким кислим смаком і солодким виноградним нотам.
5. “Агдам”
Цілком собі добротний напій.
У порівнянні з «сокирами» портвейн «Агдам» відрізнявся куди ніжнішим і ароматнішим смаком. Що цікаво, частка цукру в ньому вища, ніж у більшості згаданих до цього портвейнах… Однак, при цьому «Агдам» не мав ні характерної в'яжучої солодощі, ні тієї хаотичної гри різних смакових ноток. Тим іронічніше, що в народі думка про «Агдам» сформувалася суворо полярною. Одні вважали цей портвейн другорядним пійлом. Інші – цілком гідним кріпленим вином. Щиро кажучи, називати тодішній «Агдам» відверто поганим – мова не повертається. Напій без надлишків спирту незважаючи на високий 19% градус із приємними пряними та фруктовими нотами.
6. “Кавказ”
Якісний напій.
Мабуть перший по-справжньому добротний і без перебільшення смачний радянський портвейн. Випускався як і білому, і у рожевому варіантах. Коштував передбачувано дорожче вже згаданого «Агдама». Любили напій за благородний фруктовий м'який смак з нотками горіхів. Частка цукру в «Кавказі» не перевищувала 7%, тоді як міцність вина трималася лише на рівні до 18%. На жаль, сучасний портвейн цієї марки непару тодішньому. Хоча останніми роками ситуація з якістю напою і покращилася, репутацію «Кавказу» сильно зіпсували 1990-ті роки. Коли цей досить непоганий напій, по суті, перетворився на якусь третьосортну бормотуху.
7. «Іверія»
Не просто портвейн – легенда.
Грузія була відома на весь Радянський Союз своїми чудовими винами та коньяками, проте робили в республіці й непогані портвейни. Найкращим і найбільш затребуваним у народі може вважатися «Іверія». За якістю цей портвейн стояв навіть вище за «Кавказ», хоча до сімейства прямо преміальних напоїв він все-таки недотягував. Напій з виноградним збалансованим смаком вирізнявся приємними кисло-солодкими нотками. Що цікаво, у ті роки «Іверія» виготовлялася виключно з місцевої грузинської сировини.
8. «Алабашли»
Найкращий з доступних.
Не просто портвейн. Справжня легенда радянського ринку кріплених вин. Сказати, що погане про тодішнє «Алабашли» – все одно, що вчинити злочин проти людяності. Серед відносно доступних портвейнів цей був кращим. Вище за нього стояли лише різного роду марочні продукти, наприклад, портвейни з Криму. Взагалі, марочних портвейнів у СРСР було понад 30 видів. Проте, коштували такі відповідно – 4-5 рублів за пляшку. Що ж до «Алабашли», то цей напій любили за збалансований смак сухофруктів, меду, родзинок та сухих квітів.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 3 найкращі російські бойові вертольоти, що завоювали симпатії військових всього світу:
Продовжуючи тему енергетики читайте про шлях сонячної енергії : радянська спадщина та китайські інновації.
