Епоха Ренесансу, також відома як Відродження, була по-справжньому переломною в історії людства, ставши ковтком свіжого повітря після темних Середніх віків. І такий видатний для культури та мистецтва період породив ще й чимало чуток та міфів про те, як усе було у ті далекі часи. Причому деякі з них виявилися настільки живучими, що їх давно розвінчали, а вони продовжують побутувати в суспільстві.
1. Королева Єлизавета I рідко приймала ванну
Даремно королеву Єлизавету І називали неохайною – вона цього ніколи не стверджувала.
Сам міф про так звану неохайність Європи був дуже міцним, але одним з його виразників була історія, нібито королева Англії Єлизавета I нібито повідомила, що приймає ванну тільки раз на місяць, «незалежно від того, потребувала вона цього чи ні». Інша версія цього твердження свідчить, що вона милася взагалі лише один раз на рік. Насправді історики не знайшли жодних правдоподібних підтверджень, що Єлизавета Тюдор справді таке говорила. І хоча в 16 столітті дійсно було набагато складніше нагрівати воду для цілої ванни, щоб робити це часто, це ніяк не доводить неохайність королівської особи.
2. Мікеланджело розписував Сікстинську капелу, лежачи на спині.
Мікеланджело терпіти не міг цю роботу, але робив її далеко не в одному положенні.
Один із найбільших шедеврів мистецтва епохи Відродження є стеля Сикстинської капели у Ватикані, розписана приголомшливими картинами руки Мікеланджело. Щоправда, відоме твердження, що художник понад п'ять років писав виключно у лежачому становищі, зовсім не є істиною в останній інстанції. Так, за інформацією редакції novate.ru, причиною виникнення цього міфу став неправильний переклад терміну «resupinus», який завжди тлумачили як «лежати на спині», хоча його ще можна перекласти як «зігнути назад». А от якщо перечитати слова самого Мікеланджело, то там можна знайти згадки про різні положення, в яких йому доводилося розписувати стелю капели, наприклад, «У мене вже виріс зоб від цієї тортури …згорбившись тут, як кіт у Ломбардії» і «Мої стегна врізаються в мої кишки… моя бідна що було вірним, це крайня незручність усіх цих поз.
3. Америку відкрив Христофор Колумб
Не все так просто з відкриттям Колумба.
Хрестоматійне твердження про епоху Великих географічних відкриттів, яка стала частиною Ренесансу, не зовсім відповідає дійсності також. По-перше, на землі самого континенту Північна Америка Колумб так і не ступив – за чотири експедиції, які він провів, він висаджувався лише на довколишні острови Нового Світу, але не на сам материк. А по-друге, про Колумба як про першовідкривача Америки вже давно сперечаються: до території сучасної Канади вікінги допливли близько тисячі років тому, а також існують докази, що до Південної Америки добиралися полінезійці наприкінці 11 століття.
4. Ацтеки прийняли іспанських конкістадорів за божеств
Твердження, що ацтеки прийняли Кортеса за бога – трохи більше, ніж міф.
Досить поширеною залишається легенда, що Ернана Кортеса та його людей ацтеки прийняли за божественних посланців. А самого Кортеса ототожнювали з богом Кецалькоатлем, про якого, нібито, існувало пророцтво – мовляв, тому ацтеки й не особливо чинили опір завоюванню. Реальність така, що згадка про таку реакцію на конкістадорів, як і про пророцтво викладено в одній єдиній праці – «Загальна історія Індій» авторства Франсіско Лопеса де Гомари, яка була опублікована в 1552 році. Ось тільки сам Лопес де Гомара ніколи не приїжджав до Америки, а інформацію отримував із третіх рук набагато пізніше, ніж відбулися події. А ось документи та джерела, залишені самим Кортесом та його підлеглими, взагалі не містять історій про їхню так звану божественність в очах ацтеків чи чогось подібного.
Хочеш дізнатися більше цікавого про найвідоміше полотно епохи Відродження? Тоді читай: Неймовірна ціна на картину: у чому секрет вартості Мони Лізи
