Вони з'явилися там мільйони років тому.
Група вчених із Манчестерського університету (Великобританія) сотні масивних піщаних структур під морським дном Північного моря, які суперечать основним принципам геології. Вони можуть відіграти ключову роль у зберіганні енергії та вуглекислого газу.
Використовуючи 3D-сейсмічні зображення високої роздільної здатності у поєднанні з даними та зразками гірських порід, витягнутими із сотень свердловин, дослідники змогли ідентифікувати піщані насипи завширшки кілька кілометрів. Ці структури поринули у глибокі шари, витіснивши старіші, легкі та м'які матеріали, що піднялися вгору.
Зазвичай у геології все просто: нові верстви землі лягають на старі. Але за стратиграфічної інверсії, яка зустрічається рідко, все навпаки — молоді породи опиняються під старими. Саме за цим принципом утворилися ці гігантські структури, які назвали синкітами.
Вони стали найбільшим прикладом такого «перевернутого порядку» і вже змусили геологів замислитися: а чи справді ми правильно розуміємо, як рухається і змінюється земна кора?
Передбачається, що ці синкіти утворилися мільйони років тому у пізньому міоцені та пліоцені, коли землетруси чи різкі зміни підземного тиску могли викликати розрідження піску та його рух через природні тріщини у морському дні.
Відкриття називається значним проривом у геології, оскільки демонструє несподівані механізми переміщення рідин та осадових порід у земній корі. Розуміння цих процесів може сприяти більш точному прогнозуванню родовищ нафти та газу, а також визначенню безпечних зон для закачування вуглекислого газу, мінімізуючи ризики витоків.
