Зміни зачіпають його частину, де відбуваються активні зіткнення.
Новий аналіз : пояс астероїдів між Марсом та Юпітером з часом зменшується і зовсім не є постійною структурою Сонячної системи. Дослідження провела група астрономів під керівництвом Хуліо Фернандес з Республіканського університету Уругваю.
На місці пояса міг сформуватися повноцінний планетарний об'єкт, але гравітація Юпітера завадила цьому. Замість об'єднання частинок відбувалися руйнівні зіткнення – сьогодні пояс містить лише близько трьох відсотків маси Місяця.
Вчені з'ясували, що в даний час пояс втрачає приблизно 0,0088% маси тієї частини, де відбуваються активні зіткнення. Частина уламків (близько 20%) вилітає у бік внутрішніх планет і може перетинати орбіту Землі, інші 80% поступово перетворюються на космічну пил, що створює слабке світіння — так зване зодіакальне світло.
З підрахунків випливає, що приблизно 3,5 мільярда років тому пояс містив майже в півтора рази більше речовини, а швидкість втрат його маси була вдвічі вищою. Це збігається з геологічними свідченнями про зниження частоти космічних бомбардувань Землі та Місяця у минулому.
Важливо й те, що процес триває: великі тіла, що вириваються з пояса, можуть потрапляти у внутрішні області Сонячної системи та становити потенційну загрозу нашій планеті. Розуміння динаміки поясу допомагає точніше моделювати ризики зіткнення Землі з астероїдами у майбутньому.
