Це може призвести до зростання кількості потужних бур, спалахів та викидів, здатних впливати на роботу супутників та енергосистем.
Наприкінці минулого сонячного циклу в 2019 році вчені прогнозували, що новий цикл буде таким самим слабким. Однак розрахунки виявилися невірними: 25-й цикл виявився значно потужнішим за очікування фахівців. Більш того, новий аналіз даних, проведений під керівництвом Джеймі Ясінскі з Лабораторії реактивного руху NASA, , що активність Сонця з 2008 року поступово зростає.
Всі дані вказували на те, що Сонце увійде до тривалої фази низької активності. Тож було несподівано побачити протилежне.
Джеймі Ясінскі
Фізик із Лабораторії реактивного руху NASA
Зазвичай активність зірки підпорядковується 11-річному циклу: на піку збільшується кількість сонячних плям, спалахів і корональних викидів, а полюси змінюють полярність. Зараз триває 25 цикл з моменту початку спостережень. Але навіть при великій кількості даних поведінку Сонця все ще важко прогнозувати.
Історія знає періоди тривалого спаду – наприклад, мінімум Маундера (1645–1715 рр.) та мінімум Дальтона (1790–1830 рр.). Чому вони відбувалися – вчені досі не розуміють. Попередній цикл, що розпочався у 2008 році, став одним із найслабших, і очікувалося, що тенденція продовжиться. Але дослідження Ясінські та його колеги Марко Веллі показало, що з 2008 року зростають швидкість, щільність, температура та магнітне поле сонячного вітру.
Це може призвести до зростання кількості потужних бур, спалахів та викидів, здатних впливати на роботу супутників та енергосистем. Вчені відзначають, що явище також узгоджується з 22-річним циклом Хейла, в рамках якого два сонячні цикли утворюють єдину пару.
Поки що тиск сонячного вітру все ще нижчий за рівень початку XX століття. Залишається спостерігати, чи воно продовжить рости або стабілізується. Але одне зрозуміло вже зараз: розуміння динаміки Сонця потрібні ширші дослідження, ніж просто підрахунок плям.
