Подейкують, що в роки холодної війни Японія закупила кілька партій радянських вантажівок КрАЗ тільки для того, щоб переплавити їх на метал… Здавалося б, нічого дивного, адже в Країні Східного Сонця на відміну від Країни Рад практично немає власних джерел залізняку, як і більшості інших цінних металів. І все ж подібна історія звучить відверто дико. Так, як же насправді були справи з поставками вантажівок до Японії?
Вантажівки були непогані. /Фото: ВКонтакте.
Навіть після майже 35 років історія Радянського Союзу залишається однією з найгостріших тем для обговорення в дискурсі колишніх радянських республік. Найчастіше думки громадян про країн Ради поляризуються до двох крайніх точок зору, кожна з яких має не лише власний набір аргументів, а й власний букет усталених міфів. Останні своєю чергою бувають як «білими», і «чорними». Однією з найгарячіших тем в обговоренні СРСР залишається якість вітчизняної продукції тих років. Чого гріха таїти, було воно далеко не завжди на висоті. І все ж таки не варто абсолютизувати такого роду уявлення на все, що робили в Радянському Союзі. Не кажучи вже про те, що нерідко якість тієї чи іншої продукції страждала на суто об'єктивні причини.
Вантажівки таки робити вміли. /Фото: wikipedia.org.
Так, наприклад, багато галузей радянського виробництва були відверто молодими на тлі зарубіжних аналогів та конкурентів. Стосувалося це й радянського машинобудування. Протягом багатьох років Союз залишався в становищі наздоганяючого. І це не кажучи про те, що нормальний хід розвитку вітчизняної промисловості спочатку був порушений Великою Вітчизняною війною, а потім виявився найсильнішою диспропорцією (на користь ВПК) через холодну війну і страх радянського керівництва перед потенційною Третьою світовою. Однак, навіть за цих умов багато речей у Радянському Союзі робили як мінімум непогано. Стосувалося це й продукції згаданого машинобудування.
Вантажівки ніколи в Японію не постачали. /Фото: ВКонтакте.
Наприклад, радянські автомобілі та мотоцикли постачалися не лише до країн соціалістичного табору. Їх також купували і цілком собі капіталістичні країни. Австралія, Швеція, Голландія, Норвегія, Англія, Канада, Індонезія, країни Близького Сходу та навіть США. Були й інші покупці. Радянський Союз також був великим гравцем на ринку верстатобудування, мабуть, однією з найважливіших галузей машинобудування. До 1980-х років країна Рад стала третьою у світі за обсягом експортованих верстатів. До 1986 року до 15% радянського експорту становили автомобілі та устаткування. Для розуміння, більше Союз продавав лише енергоносіїв (нафти та газу) – близько 47% експорту. При цьому металів країна Рад експортувала менше, ніж готової продукції з них – майже вдвічі. А експорт продовольства взагалі займав менше 2% у загальній структурі. Незважаючи на холодну війну, санкції та вкрай непрості стосунки, так чи інакше СРСР торгував з усіма, у тому числі із самими США.
Натомість купували радянські верстати. /Фото: prostanki.com.
Вже всього цього має бути достатньо для того, щоб зрозуміти: жодні КрАЗи Японія у Радянського Союзу заради переплавки на метал не купувала. Чому? Хоча б тому, що якби японці дуже захотіли купити у СРСР сировини, то їй би її продали. Можливо, через санкції японцям довелося б піти на якусь хитру схему з реекспортом чи паралельним імпортом. Однак, навіть у цьому випадку купували б сировину чи прокат. Наприклад, у розпал холодної війни подібним чином вивернулися американці, коли СРСР відмовився продавати їм титан для найновішого літака-розвідника. Купувати ж готовий продукт для утилізації – не рентабельно. І це, не кажучи про те, що хоча сама Японія і не має власних запасів ресурсів (практично), натомість у її бізнесу все в повному порядку з іноземними постачальниками.
Японія завжди закуповувала руду в Австралії. /Фото: pinterest.com.
Після Другої світової війни японський та західний капітали тісно переплелися. Країну Вранішнього Сонця було вигідно перетворити на складальний цех. Глибоке ж взаємопроникнення японського та західного бізнесу виключало будь-які проблеми з постачанням сировини. Як і сьогодні, так і в роки холодної війни якусь залізну руду до Японії везли з Австралії, Бразилії та Індії. Постачання алюмінію йшло з Австралії та Індонезії. З Чилі – мідь тощо. Одне Японію радянський метал не надто цікавив. Та й взагалі частка торгівлі СРСР та Японії в роки холодної війни була великою. У структурі спільного товарного обороту він навряд чи перевищував 2%. При цьому дещо з країни Рад до країни Сонця, що сходить, все-таки постачали, наприклад трактори, автомобілі і вже неодноразово згадані верстати. Але все це японці використовували за прямим призначенням.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Продовжуючи тему читайте про Японські танки вважаються одними з найкращих у світі : чому тоді їх ніхто не купує.
