Весною 1945 року на другому фронті стався цікавий випадок: парочка американських військових під час спілкування з представниками місцевого німецького населення почула цікаву історію. Якимось дивом молоді люди не списали почуте на «селянські байки», а доповіли вищому начальству. У результаті, пройшовши слідом зазначеним двома німецькими дівчатами, американські військові зробили одну з найбільш сенсаційних знахідок Другої світової війни.
Тихе, нічим не примітне місце. /Фото: wikimedia.org.
Взимку 1945 року Третій рейх перебував на межі падіння. Вже 1 січня розпочинається оточення будапештського угруповання німецьких військ під час однойменної Будапештської операції 3-го Українського фронту під керівництвом Федора Толбухіна. 10 січня 1-й Прибалтійський фронт успішно зупиняє великі німецькі сили, які збиралися завдати Червоної армії зустрічного удару. 12 січня 1-й Білоруський фронт під управлінням Георгія Жукова та 1-й Український фронт під управлінням Івана Конєва розпочинають Вісло-Одерську операцію зі звільнення Польщі. 13 січня 2-ї та 3-ї Білоруські розпочинають Східно-Прусську операцію. Тим часом Союзники допомагають стиснути зашморг на шиї коричневого звіра, продовжуючи кампанії у Західній та Південній Європі. До кінця першого місяця 1945 року звільнено Бельгію, а американо-британські війська поступово просуваються до кордону Німеччини територією східної Франції.
Знахідка здивувала американців. /Фото: ВКонтакте.
У цих умовах німецькому керівництву з НСДАП стає очевидним: щось абсолютно точно пішло не так в історії з розширенням життєвого простору. Спроби укласти сепаратний мир із союзниками СРСР результатів не дають. Для багатьох людей у верхівці Третього рейху (якщо їх, звичайно, можна так називати) ясно, що скоро доведеться відповісти за все. Однак далеко не всі з них готові вибрати між «рятівним» свинцем та ціанідом. Хтось сподівається продати себе як рідкісного фахівця чи носія цінної інформації, якщо не більшовикам (з ними домовитися вийде навряд чи після всіх «мистець»), то хоча б західними демократіями. А хтось налаштований набагато оптимістичніше і збирається продовжити боротьбу навіть після окупації Німеччини силами антигітлерівської коаліції. Ряд високопоставлених німецьких чиновників та командувачів виношує плани щодо переведення уряду на підпільний режим.
Скарби, багато скарбів. /Фото: msn.com.
Саме тоді, взимку 1945 року сотні вантажівок прямують із найбільших міст Третього рейху до невеликої тюрингської комуни Крайєнберггемайнде, в якій і сьогодні живе навряд чи більше 5 тисяч людей. Мало чим примітне місце. Зі «пам'яток» хіба що старі шахти Меркерса з видобутку калійної солі. Проте, саме туди й прямує низка вантажівок під охороною військових. Машини їдуть днями та ночами. Місцевих до шахти не підпускають і на постріл, а коли все закінчується, у хід у соляні копальні ретельно мурують цегляною стіною. Минає кілька місяців. У квітні 1945 року союзні війська перетинають франко-німецький кордон і рухаються у бік Берліна. Нарешті, вони досягають тієї самої комуни у самому серці Тюрінгії. Спочатку підступна шахта жодної уваги у американських військових не викликає: копальня виглядає покинутою, навіть входи замуровані. Проте, все змінює випадок…
Знахідка ціною мільярди. /Фото: kp.ru.
Одним холодним і нудним вечором група американських солдатів, попередньо озброївшись пачками сигарет і банками тушонки, вирушає для здійснення культурного обміну з місцевим електоратом. Насамперед з його прекрасною половиною! І ось, у невимушеній світській бесіді пара німецьких дівчат розповідає двом солдатам 90-ї піхотної армії дивізії США про те, що місцева нічим не примітна соляна шахта зовсім не така занедбана, якою здається. Розповідь звучала тривожно, адже копальні відвідували німецькі військові. Значить у кращому випадку там щось заховано… А в гіршому, прямо зараз під Крайєнберггемайнде, де розквартована американська дивізія, ховаються німецькі солдати, що причаїлися. Тому молоді військовослужбовці прийняли правильне рішення: негайно доповіли про цю історію вищому начальству дивізії. Незабаром до шахти вирушила штурмова група, яка розкрила цегляну «пробку» і озброївшись ліхтарями, вирушила в морок соляних штоль.
Тільки золота було 100 тонн. /Фото: pinterest.com.
Знахідка американських військових одночасно порадувала, здивувала та жахнула. Виявилося, що у шахтах Меркерса німці сховали щонайменше частину скарбниці Третього рейху. За найскромнішими оцінками одного лише золота там було близько 100 тонн. На додаток до нього величезні запаси срібла, німецької та іноземної валюти, а також численні витвори мистецтва, вивезені німецькою армією з території окупованої Європи та Радянського Союзу. Що особливо бридко, частина скарбів цілком явно була прикрасами, знятими з людей, закатованих у концентраційних таборах. Загальна вартість знайденого навряд чи підлягала хоч якійсь оцінці. На сучасні гроші рахунок взагалі йде на мільярди доларів.
Величезна кількість культурних цінностей. / Фото: lenta.ru.
Очевидно, шахта Меркерса повинна була стати скарбницею уряду Третього рейху, що пішов у підпіллі. Доля скарбів виявилася складною. До честі американців дещо вони таки повернули законним власникам. Втім, перехвалювати заокеанських «партнерів» не варто, оскільки основну масу скарбів, у тому числі культурних цінностей США все ж таки привласнили собі. Процес реституції (повернення) культурних цінностей із скарбниці Меркерса триває до сьогодні. Зі зрозумілих причин, «чесно захоплене» із власних музейних колекцій ніхто повертати не поспішає. Хоча іноді це таки трапляється.
Реституція триває досі. / Фото: iz.ru.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Продовжуючи тему читайте про американські есмінці Zumwalt : прорив у майбутнє або шлях у нікуди.
