У 1930-ті роки радянська держава активно займалася навчанням молоді стрілецьку справу по лінії ОСОАВІАХІМ. Серед іншого в країні випускалися численні методичні матеріали, присвячені різним видам зброї та боєприпасам. Потрібні ці методички були навіть для того, щоб сформувати у майбутніх стрільців хоча б найзагальніше уявлення про озброєння різних країн та армій. Не кажучи вже про те, що в «засіках Батьківщини» з часів Першої світової та громадянської війни залишалася представницька кількість імпортних гвинтівок на кшталт канадських «Роса», австрійських «Манліхерів», японських «Арісака» та інших. Серед іншого у методичках ОСОАВІАХІМу містилася інформація про характеристики імпортних патронів.
1. Гвинтівка Маннліхера зр. 1895 року
Одна з найкращих у своєму роді.
Магазинна гвинтівка, розроблена Фердинандом Маннліхером та прийнята на озброєння австро-угорської армії. Як прототип для нової зброї було використано гвинтівку з пачечним заряджанням зразка 1888 року. Однією з найважливіших переваг Маннліхера зр. 1895 став новий поздовжньо-ковзний затвор, що забезпечував для свого часу вражаючу скорострільність на рівні в 20-25 пострілів за хвилину. До того ж для гвинтівки було створено новий патрон з бездимним порохом – 8×50 мм R Mannlicher. У момент пострілу 16-грамова куля розганялася до 620 м/c, набуваючи енергію понад 3 кДж. Використання бездимного пороху дозволило помітно підвищити точність та дальність стрілянини гвинтівки зразка 1895 року. Випускали «Манліхер» до 1920 року. До цього часу гвинтівка розійшлася тиражем понад 3.5 млн. екземплярів.
2. Гвинтівка Росса
Гвинтівка показала себе так собі.
Канадська магазинна гвинтівка, розроблена Вілфрідом Лор'є в 1903 році та прийнята на озброєння армії Канади. Існує дуже відмінна від нуля ймовірність, що прототипами для гвинтівки Росса стали британська SMLE і згадана австрійська гвинтівка Маннліхера. У всякому разі, конструкція Лор'є абсолютно безпомилково запозичала у названих вище цілий ряд важливих деталей. До війни гвинтівка Росса демонструвала високі результати на випробуваннях. Однак, з початком Першої світової в оригінальній конструкції виявилася ціла низка серйозних недоліків. Втім, це не завадило випустити гвинтівку тиражем понад 430 тисяч екземплярів. Як патрон гвинтівка зразка 1910 року все ще використовувала старий-добрий .303 British (7.7х56 мм). У момент пострілу 10-грамова куля з цього боєприпасу досягала швидкості 844 м/c і набирала енергію понад 3.4 кДж.
3. Гвинтівка Арисака
Надмірно точна та потужна.
Тип 38 вона ж Арисака зразка 1905 року – магазинна гвинтівка за авторством Кідзіро Намбу, створена на базі Арісакі зразка 1897 (Тип 30), шляхом глибокої переробки. Насамперед зміни торкнулися конструкції затворної рами. Пізніше Тип 38 також запозичувала низку технологічних рішень від німецької гвинтівки Mauser 98. Стрілянина здійснювалася патронами калібру 6.5х50 мм Арісака, розробленими ще 1897 року. Пороховий заряд цього боєприпасу розганяв 9-грамову кулю до швидкості 770 м/c надаючи їй енергетичний імпульс 2.6 кДж. У 1914 році ця гвинтівка тестувалася Володимиром Федоровим, який відзначив надмірну точність та порівняльну дешевизну японської конструкції. У XX столітті Арісака пройшла обидві світові війни та була випущена тиражем понад 3 млн екземплярів.
4. Гвинтівка Мосіна
Головна гвинтівка Росії.
Російська «трьохлінійка» конструкції Мосіна навряд чи потребує зайвих уявлень. Тим не менш, дещо нагадати все-таки буде не зайвим. Створена гвинтівка була у 1891 році і менше, ніж через рік опинилася на озброєнні Російської імператорської армії. Надалі гвинтівка неодноразово доопрацьовувалась і модернізувалась, так само на базі оригінальної конструкції була створена ціла плеяда різноманітних моделей. За найскромнішими оцінками «Мосинки» вийшли тиражем понад 37 млн екземплярів, що робить цю зброю однією з наймасовіших в історії. Саме в нашому випадку мова піде про гвинтівки зразка 1891/30 року, що використовували патрон калібру 7.62х54 мм із закраїною та легкою кулею. У момент пострілу така «Мосинка» розганяла 9.2-грамовий елемент, що вражає, до 875 м/c. При цьому пулі повідомлялася енергія понад 3.5 кДж.
5. Які з перерахованих гвинтівок мали найкращу пробивну силу?
Стріляти мав кожен.
У більшості настанов ОСОАВІАХІМ пробивна сила гвинтівок часів Першої світової війни порівнювалася за декількома показниками. Серед них були такі: сталева злита, залізна плита, цегляна стіна, щебінь, пісок у мішках і насипи, снопи соломи, дерев'яні стінки з сосни та дуба. Також розглядалися насипи із землі, глини та снігу. Забігаючи вперед, не можна повністю виключати, що окремі цифри в радянських методичках були наведені неправильно через помилки, друкарські помилки або недостатньо критичного підходу при відстрілі мішеней. Проте так чи інакше методичні матеріали ОСОАВІАХІМ 1930-х років наводять такі цифри по пробивній силі гвинтівок Маннліхера, Арісакі, Росса та Мосіна.
Пісок : “Маннліхер” – 650 мм, “Арісака” – 850 мм, “Рос” – 900 мм, “Мосіна” – 800 мм.
Глина : “Маннліхер” – 900 мм, “Арісака” – 1000 мм, “Рос” – 1000 мм, “Мосіна” – 1000 мм.
Земля : “Маннліхер” – 900 мм, “Арісака” – 2000 мм, “Рос” – 1000 мм, “Мосіна” – 1400 мм.
Сніг : “Маннліхер” – 3500 мм, “Арісака” – 4250 мм, “Рос” – 4250 мм, “Мосіна” – 4250 мм.
П.мішки : “Маннліхер” – 530 мм, “Арісака” – 700 мм, “Рос” – 700 мм, “Мосіна” – 700 мм.
Щебінь : “Маннліхер” – 400 мм, “Арісака” – 120 мм, “Рос” – 120 мм, “Мосіна” – 120 мм.
Солома : “Маннліхер” – 3500 мм, “Арісака” – 4250 мм, “Рос” – 4250 мм, “Мосіна” – 4500 мм.
Сосна : “Маннліхер” – 700 мм, “Арісака” – 850 мм, “Рос” – 900 мм, “Мосіна” – 700 мм.
Дуб : “Маннліхер” – 500 мм, “Арісака” – 700 мм, “Рос” – 700 мм, “Мосіна” – 600 мм.
Цегла : “Маннліхер” – 150 мм, “Арісака” – 200 мм, “Рос” – 200 мм, “Мосіна” – 200 мм.
Залізо : “Маннліхер” – 10 мм, “Арісака” – 25 мм, “Рос” – 25 мм, “Мосіна” – 12 мм.
Сталь : “Маннліхер” – 25 мм, “Арісака” – 10 мм, “Рос” – 10 мм, “Мосіна” – 6 мм.
А ось цікаве відео з нашого каналу – розумний та потужний конкурент «Армати» шукає нового господаря:
Продовжуючи тему читайте про загадковий Туполєв ПАК ТАК – що це таке і коли полетить.
