Про американський танк М4 “Шерман” знає чи не кожен. Хоча б і завдяки кіно з Бредом Піттом! Однак, не кожен знає, що на початку 1940-х років у американців був і інший куди менш відомий, але до певного часу не менш поширений середній танк М3. Вже одного погляду на цю машину достатньо, щоб зрозуміти, що вона, м'яко кажучи, не красень. Втім, зовнішність не головне … У всякому разі, якщо йдеться про людей. Але чи цей принцип поширюється на бойову техніку?
Спочатку був провальний М2.
У 1939 році на озброєння армії США було прийнято новий середній танк. Машині фахівців Рок-Айлендського арсеналу було присвоєно індекс М2. У серійне виробництво М2 пішов після початку Другої світової війни. При цьому незважаючи на замовлення в 1000 танків, постачальник до грудня 1940 року зміг зробити всього 6. Бойове хрещення експериментальна новинка пройшла в ході перших зіткнень з вермахтом на території Західної Європи. Там швидко стало зрозуміло, що «новий» М2 не в змозі тягатися навіть на рівні з німецькими танками Т-III і Т-IV. Як не складно здогадатися, так був визнаний невдалим… У терміновому порядку американці кинулися доопрацьовувати новинку, що одразу зробила крок з категорії інноваційної техніки, в категорію морально застарілої.
Після 1940 танк модернізували.
У 1941 році у виробництво пішла покращена версія оригінальної конструкції – середній танк М3 «Лі» (на честь одного з генералів часів громадянської війни у США). Зовнішній вигляд цього «дива» відсилає якщо й не до часів Першої світової війни, той як мінімум до середини 1930-х. Важко повірити, що в той же момент у США запускали в серію значно прогресивніший і сучасніший М4 «Шерман». Заради справедливості, на озброєнні самих США сумнівні М3 стояли досить умовно. Після початку війни стало зрозуміло, що ця техніка поставлятиметься головним чином іншим країнам, насамперед Великобританії в рамках програми ленд-ліз. Що цікаво, останні «Лі» під короною Його Величності довойовували ще 1945 року! Деяка кількість цих танків надалі було поставлено й у СРСР. Загалом американці випустили близько 6.5 тисяч цих «красенів».
Машина вийшла так собі, але аж ніяк не жахливою.
До честі американських конструкторів варто відзначити, що при створенні М3 з невдалої конструкції М2 було вичавлено все. У процесі модернізації машину ґрунтовно доопрацювали: наростили в 1.5 рази броню, встановили новий двигун, наростили озброєння. До речі, у М3 «Лі» на відміну від більшості інших західних танків того часу силовий агрегат був дизельним, а не бензиновим. Завдяки мотору General Motors цей 28-тонний горбун міг розганятися до 46 км/год. Кількість кулеметів у танку довели до 3-4, але головне було звичайно ж в установці нової 75-мм гармати, на додаток до 37-мм, що дістала від оригінального М2. При цьому в Лі нова гармата була встановлена не в вежі, а в зміщеному вправі спонсорі! Через цю особливість деякі помилково вважають М3 багатобаштовим танком, хоча з технічного погляду цієї все-таки не так.
Танк урятував англійців в Африці.
Що дивно на практиці наш кульгавий на обидві ноги горбатий і зачарований «чарівний уродець» показав себе не так уже й погано. Ні, машина була відверто нікчемною. Однак, на момент кампанії союзників у Північній Африці ленд-лізівські М3 «Лі» де-факто виявилися єдиною машиною (присутньою на фронті в товарній кількості) здатною надавати ефективну протидію німецьким Т-ІІІ та Т-ІV. Багато в чому ця стала можливою завдяки адекватному артилерійському озброєнню: 75-мм гармата танка виявилася дуже доречною навесні 1942. Непогано показало себе і лобове бронювання М3. Так уже повелося, що промовисті оцінки зброї зазвичай дають безпосередні учасники. Так, ось за Ель-Аламейна британські солдати прозвали заокеанські М3 не інакше як «останньої надійної Єгипту». Падіння бойової цінності М3 відбулося лише після появи в Африці перших “Тигрів”. Однак це сталося лише після поразки Ервіна «Лиса пустелі» Роммеля при Ель-Аламейні.
А ось у Червоній армії М3 не сподобався.
У Радянському Союзі перші М3 «Лі» виявилися лише навесні 1942. Американський танк брав участь у травневому наступі Червоної армії, бився під Ржевом та на Кавказі, брав участь у битві на Курській дузі. У цьому перший досвід застосування М3 виявився маловдалим. Іномарку зі спонсорським компонуванням червоноармійці похвалили за комфортабельність – усередині М3 було так багато вільного місця, що за бажання там можна було б жити! Однак, все інше, крім можливо вогневої потужності, на тлі вітчизняних машин відверто кульгало. Головною ж проблемою був надзвичайно високий профіль. Якщо вітчизняний Т-34 був у висоту всього 2.4 метри, то висота заокеанського М3 перевалювала за позначку 3.1 метра. У поєднанні з дуже солідним бронюванням (за мірками 1942 року), профіль М3 перетворював танк на пересувну могилу на 6 человек. Тому в Червоній армії використовувати американських здоров'яків намагалися головним чином як САУ. А через деякий час серед іномарок взагалі віддали перевагу більш досконалій новинці в особі М4 «Шерман».
А ось цікаве відео з нашого каналу – чому католицькі священики носять білий комірець:
Продовжуючи тему читайте про те, які бувають стилі стрільби з лука , і де якими користувалися.
