Важко повірити, але без перебільшення легендарна гвинтівка Мосіна, яка прослужила Росії вірою та правдою не один десяток років, використовується досі. І це незважаючи на те, що розроблено знамениту «трьохлінійку» ще під час перебування Російської імперії. Звичайно, сьогодні у гарячих точках трапляються переважно радянські моделі цієї гвинтівки, випущені у 1930-ті роки. На жаль, це не робить розглянуту зброю сучаснішою. І все ж таки гвинтівку продовжують використовувати. У зв'язку з чим постає питання: невже досі актуальна?
Гвинтівка без перебільшення заслужена.
Який тільки збройовий раритет не виринає у різномастих гарячих точках на тілі країн Третього світу та колишнього соціалістичного блоку. Цілком передбачувано та закономірно переважає зброя часів Другої світової війни. Тут тобі і різні кулемети від «Максима» до MG, і пістолету-кулемети від ППШ до «Томпсона», і карабіни з гвинтівками. Потрапляються і трилінійні гвинтівки і карабіни Мосіна, зроблені вже під час перебування Радянського Союзу. А з огляду на тираж цього «добра» дивуватися частоті появи «Мосинок» у руках бійців якогось чергового парамілітарного з'єднання вже навіть якось непристойно. Однак, справжнє питання в іншому: наскільки ця зброя є актуальною?
Хороша гвинтівка для свого часу.
Забігаючи наперед скажемо, що вирок гвинтівці Мосіна у XXI столітті суворий і оскарженню не підлягає – ця зброя є абсолютно не актуальною. Безперечно, це не применшує колишніх заслуг легендарної гвинтівки, що пройшла не один десяток збройних конфліктів, включаючи дві світові війни. Для свого часу це були чудові гвинтівки та карабіни. Проте, за сучасними мірками «Мосинка» має низку серйозних недоліків. В епоху тотального панування автоматичної вогнепальної зброї говорити про гвинтівку Мосіна як про серйозний вогневий засіб піхоти навіть не безглуздо. Ще гірше – наївно. Адже, по суті, перед нами зброя кінця XIX століття: «болтівка» з ручною перезарядкою, 5-патронним магазином та скорострільністю до 10 пострілів за хвилину. Порівнювати це “щастя” в АК-74 просто не серйозно.
На сьогоднішній день не відповідає викликам часу.
Ні, звісно, за певних умов «зіграти» може й гвинтівка Мосіна. Завдяки сучасному тюнінгу на неї можна видерти ДТК і сучасний оптичний приціл, перетворивши на цілком стерпну марксманську гвинтівку. Однак і в цій якості зайво романтизувати «Мосинку» не варто, бо навіть якась «старенька» СВД перевершує свою попередницю в кращому разі на голову (а може й на дві). Так, теоретично гвинтівка Мосіна стріляє своїм 7.62х54 мм на 2 км! Але це лише на практиці. Насправді ж, вже після 1 км куля, випущена з цієї зброї, майже не становить небезпеки, а головне зноситься з початкової траєкторії будь-яким вітром. Тому в реальних умовах працювати «Мосинкою» з оптикою можна на дистанції 400-500, найкращому разі 700-800 метрів при використанні якісного снайперського патрона. Для порівняння, стрілок із СВД в аналогічних умовах майже гарантовано вразить ціль на дистанції 1000-1200 метрів.
Жодний тюнінг ситуацію не виправляє.
До списку інших недоліків гвинтівки Мосіна щодо сучасної зброї обов'язково варто додати низьку ергономіку. Найкоротший варіант «Мосинки» – 1.2 метри (без надульного пристрою). Важить у своїй наше героїчне «поліно» 4.5 кг. Щодо цього зброя Сергія Івановича цілком порівнянна з гвинтівкою Драгунова, ось тільки як ми вже з'ясували, стріляє остання помітно краще. При цьому автомат Калашнікова компактніший і легший за головну російську гвинтівку: 940 мм без «банки» і з розкладеним прикладом. Маса при цьому лише 3.3/3.6 кг. Таким чином, за сукупністю факторів можна з упевненістю сказати: озброювати «Мосинками» штурмовиків і піхотинців точно не варто.
На складах повно нормальної зброї.
У сухому залишку варто ще раз наголосити: гвинтівка Мосіна – це чудова зброя для свого часу, яка прослужила вірою та правдою Росії не один десяток років. Однак, не варто забувати, що відмовитися від неї хотіли ще у 1940-ті роки. Повністю перейти на самозарядні гвинтівки, наприклад, системи Токарєва Радянському Союзі завадила лише Велика Вітчизняна війна. При цьому вже одразу після неї було створено автомат Калашнікова. Для сучасної війни «Мосинка» годиться лише в одній якості – вимушеного засобу. Коли іншої зброї з якоїсь причини, просто немає. У цих умовах і «Мосінка» – «Калашніков». Але заради справедливості, навіть тоді, подібна матеріальна частина – це якийсь ексцес. Бо на теренах колишньої радянської батьківщини лише автомати Калашнікова зберігаються мільйонами.
Дивіться відео з нашого каналу про чехонь – рибку, яка смачніша за карася і зовсім не пахне тванню:
Протягом теми читайте про те, що є бойовою класикою США : гвинтівка M1917 Enfield.
