Амазонка вражає навіть тих, хто ніколи не був у Південній Америці. Вона тягнеться на тисячі кілометрів, збираючи сотні приток, і несе в океан більше води, ніж будь-яка інша річка на планеті. Але є деталь, яка незмінно здивує: через цю гігантську річку не перекинуть жоден міст. Ні у верхів'ях, ні в середній течії, ні біля гирла — лише човни, пороми та катери. Виникає закономірне питання: як так вийшло, що на одній із найважливіших річок світу досі немає мостів?
1. Масштаби та характер Амазонки
Вид на Амазонку
Щоб зрозуміти, чому мостів тут досі не існує, незважаючи на сучасні технології, потрібно глянути на саму річку. Амазонка сильно відрізняється від звичайної річки, це ціла система, яка можна порівняти з морем. Її довжина близька до семи тисяч кілометрів, і цим шляхом річка багаторазово змінює свій характер. Наприклад, у сезон дощів вона перетворюється на безмежне водне поле, що розтягнулося на десятки кілометрів. Береги зникають, ліси опиняються під водою, а течія несе із собою все, що трапляється на шляху, від уламків дерев до цілих плавучих островів.
Амазонка унікальна сама по собі
Ширина Амазонки вражає навіть вчених: в окремих районах вона сягає п'ятдесяти кілометрів, а середня ширина в нижній течії становить кілька кілометрів. У цьому плані річку можна порівняти з морськими протоками, де будівництво мостів завжди вимагало колосальних вкладень та інженерних зусиль. Додає проблем та рухливість русла. Амазонка постійно змінює свій напрямок: з'являються нові протоки, старі замулюються, береги розмиваються і йдуть на десятки метрів. У таких умовах неможливо побудувати довговічну опору, адже ґрунт занадто нестабільний, а річка раптово може опинитися у зовсім іншому місці. Навіть сучасні методи інженерної геології не можуть дати стовідсоткових гарантій, що міст вистоє десятиліття без постійних аварійних втручань.
Під час розливу
До цього варто додати клімат, високу вологість, спеку і величезну кількість опадів, які створюють навантаження на будь-яку конструкцію. Якщо в Європі чи Північній Америці інженерні споруди розраховані на морози та сніг, то в басейні Амазонки міст довелося б проектувати під нескінченні паводки, ерозію ґрунтів та нескінченну корозію металу в умовах тропічного клімату.
2. Чому міст не потрібен
Великі міста – рідкість, інше – села
Одна з головних причин відсутності переправ через Амазонку в тому, що вони нікому не потрібні. На відміну від Європи чи Північної Америки, де річки поділяють густонаселені території і є природними бар'єрами між великими містами, басейн Амазонки влаштований зовсім інакше. Тут населення розосереджене берегами і живе невеликими поселеннями, а великі міста на кшталт Манауса чи Белена знаходяться або на притоках, або ближче до Атлантики.
Це найзручніший транспорт, а річка – шосе
Щільної дорожньої мережі у регіоні не існує. Більшість трас у Бразилії розташовано у південних та південно-східних штатах, а північ країни досі залишається важкодоступною. Автомобілі на Амазонці не відіграють тієї ролі, яку вони виконують у Європі чи США, де мости пов'язують між собою магістралі та економічні райони. Тут транспортна логістика зав'язана насамперед річкою: судна, катери, баржі та пороми перевозять вантажі, пасажирів і навіть автомобілі. Для місцевих жителів Амазонка це не перешкода, а справжня дорога. Нею простіше і швидше пересуватися, ніж будувати асфальтові магістралі через джунглі та болота. Будівництво автотраси BR-319, яка з'єднує Манаус з рештою мережі доріг Бразилії, і її подальша експлуатація показали, наскільки важко в тропіках утримувати інфраструктуру в робочому стані: траса постійно страждає від розмивів і руйнувань, і багато ділянок доводилося практично кидати напризволяще.
Амазонське таксі та автобус
Навіть у великих містах звичний спосіб перетину річки – це поромні переправи. Вони порівняно дешеві, не вимагають складної інфраструктури та підлаштовуються під сезонні зміни рівня води. Для мешканців цього регіону подібна транспортна система настільки природна, що ідея будівництва мосту через Амазонку ніколи не сприймалася дуже серйозно.
3. Ціна без вигоди
Найближчий міст через Ріо-Негро
Навіть якщо технічні складнощі вдасться подолати, неминуче постає питання грошей. Будь-який великий міст коштує мільярди доларів, але у випадку з Амазонкою сума зросла б у рази. Для прикладу: один із найдовших вантових мостів світу, що з'єднує острів Російський з материком у Владивостоці, обійшовся (у перерахунку) більш ніж мільярд доларів при довжині трохи більше трьох кілометрів. Амазонка в районі Манауса ширша в кілька разів, глибина більша, а ґрунт куди складніший. Ціна проекту могла б наблизитися до десятків, а то й сотень мільярдів, не кажучи вже про подальше обслуговування.
Найкращі інвестиції – не міст, а судноплавство
Головне ж питання у доцільності таких витрат. На відміну від Європи чи Китаю, де мости пов'язують індустріальні райони та окупаються рахунок постійного потоку вантажівок і легкових машин, в басейні Амазонки економічного навантаження на переправи немає. Основні вантажі рухаються самою річкою, а автомобільний потік тут вкрай обмежений через природні причини. Навіть у Манаусі, місті з населенням понад два мільйони людей, більша частина товарів і продуктів надходить не дорогами, а водою і повітрям, тому потенційний автомобільний трафік через міст виявився б мізерним. Туристи, рідкісні вантажівки та небагато місцевих жителів — надто слабка база для того, щоб подібний проект хоч би частково окупився. Економісти справедливо кажуть, що вкладати колосальні кошти у міст через Амазонку рівносильно будівництву дороги «в нікуди», а натомість куди розумніше витрачати гроші на покращення річкового флоту та аеропортів.
4. Крихкий баланс джунглів
Будівництво неминуче зруйнує екосистему
Навіть якщо інженери та фінансисти вирішили б усі питання, із природою навряд чи щось можна було б зробити. Амазонка і навколишні ліси – це унікальна екосистема, в якій кожне втручання людини відбивається на сотнях видів рослин і тварин. Будівництво мосту означало б вирубку лісу для під'їзних доріг, влаштування будівельних майданчиків, буріння під опори і неминуче забруднення води. Для регіону, званого «легкими планети», такий удар міг би призвести до непередбачуваних наслідків. Порушення звичного перебігу, додатковий шум, хімічні відходи та бетон – все це змінює життя річок та їх мешканців. Вчені досі не до кінця розуміють, як працює ця складна система, де навіть невеликий перекіс здатний спричинити лавину проблем.
Будувати нема чого і не для кого
Не дивно, що обговорення гіпотетичного мосту відразу викликає бурю протестів. Екологічні організації незмінно порушують питання необхідності жертвувати природою заради символічного будівництва. Для самої Бразилії такий проект був би репутаційною катастрофою. У країні й так йдуть запеклі суперечки навколо вирубування лісів, а міст через Амазонку лише посилив би імідж руйнівника джунглів. Замість мосту Бразилія обирає розвиток річкового транспорту та авіації, які краще вписуються у регіон. Це дешевше, звичніше і менш руйнівно для природи, а відсутність мостів через Амазонку — усвідомлений компроміс між людиною та найбільшою річкою світу.
Ще цікаве з нашого каналу:
3 найкращих російських бойових вертольота, що завоювали симпатії військових всього світу
У таких недружніх місцях як Амазонка мости намагаються не будувати, оскільки це дорого, небезпечно та марно. В інших же побудовані сотні років тому інженерні споруди досі стоять, перебувають у пристойному стані та успішно виконують своє призначення .
