Взимку 1943 року до рук Червоної армії потрапив перший важкий танк «Тигр». Незабаром цінний трофей був доставлений до Кубинки, де його піддали всебічному вивченню. Радянські фахівці досить тверезо оцінили машину, розпізнавши в ній дуже грізного та небезпечного супротивника. “Тигр” був досконало вивчений, зокрема його обладнання. При цьому виникає питання: якщо ці танки справді були такі гарні, то чому в Радянському Союзі не стали їх копіювати?
1. Ласкаво просимо до Радянського Союзу
Перші тигри виступили під Ленінградом.
Перше захоплення німецького важкого танка «Тигр» відбулося майже через півроку з моменту появи цих машин на радянсько-німецькому фронті. Мемуарні та архівні дані про обставини захоплення грізної машини мають низку серйозних розбіжностей. Радянська сторона схильна стверджувати, що танк було зупинено під час бою. У свою чергу, німецька сторона напирає на те, що «Тигр» просто застряг у болоті, через що і був кинутий екіпажем. Так чи інакше, німці протягом кількох годин обстрілювали кинутий танк і навіть зробили кілька спроб відбити цінну втрату. Проте, в результаті цікавий трофей таки залишився за Червоною армією. Захоплення та евакуація танка відбулися 18 січня 1943 року.
Машина справді була грізною.
До цього моменту Червона армія вже була непогано знайома із грізними хижаками на полі бою. Однак, що називається «помацати наближається» німецький танк не виходило. На початку 1943 р. така можливість нарешті підвернулася в першу чергу для радянських конструкторів. Незабаром машину евакуювали до Кубинки, де з «Тигра» було знято все вціліле обладнання, після чого броню та корпус кота почали пробувати на зубок усіма доступними для сухопутних сил калібрами. Навіть повалений танк справляв на фахівців і військових неабияке враження. Наступні дослідження покликали радянським фахівцям скласти розгорну характеристику важкого танка.
2. Про переваги та недоліки «Тигра»
Тигра мав як переваги, так і недоліки.
Тяжкий танк «Тигр» безумовно був неймовірно небезпечним противником на полі бою та в цілому успішної конструкцій. Однак, як і будь-яка інша, навіть цілком придатна машина, «Тигр» мав цілий набір не лише переваг, а й недоліків. За результатами досліджень у Кубинці, радянські фахівці відзначили високу міцність 100-мм хромово-молібденової броні, похвалили 700-сильний двигун HL 210 виробництва фірми «Майбах», зокрема його систему струминного змащення. Великий інтерес радянських фахівців викликала оптика німецької машини та система електронного спуску навідника. Похвали також була удостоєна хороша оглядовість, механізм повороту вежі, цікава підвіска Книпкампа і, звичайно ж, солідна 88-мм гармата KwK 36, яка на момент 1943 року не мала аналогів серед гармат важких танків.
Уявляєте що таке запустити нову машину в серію?
При цьому радянськими конструкторами були справедливо відзначені недоліки ворожої конструкції. Погана врівноваженість вежі (що ускладнювало її обертання), суворо вертикальна лобова броня, змушена поглинати 100% кінетичної енергії снаряда, що потрапляє. Надмірно ускладнена коробка передач, ненажерливість двигуна, велика кількість надмірно складних у виготовленні та обслуговуванні компонентів – все це лише найбільш яскраві та значні недоліки німецького танка.
3. Не можна просто так взяти та скопіювати
Освоїти навіть власну технологію на новому заводі непросто.
Відповідаючи на запитання, чому Радянський Союз не скопіював німецький «Тигр», хочеться повести себе як стереотипний одесит, поставивши споконвічне зустрічне (і не надто пристойне) питання: «Навіщо, а головне на…?». Безперечно, такою штукою, як зворотний інжиніринг, користуються всі. Причому з різною мірою подробиці промисловість іншої країни може копіювати без ліцензії як окремі вдалі рішення, механізми чи вузли, і цілі машини. Однак, у більшості випадків подібна практика не застосовується в умовах воєнного часу. Особливо в умовах тотальної війни, коли ступінь мобілізації суспільства та економіки сягає своїх меж. Тотальна війна залишає дуже мало місце для різноманітних інновацій та експериментів, а ті, що все-таки добираються до конвеєра, найчастіше стоять на плечах конструктивних попередників, що вже існували в серії.
Тигр виявився просто не потрібним.
Чи можна щось просто так взяти та скопіювати? Так, можна. На рівні прототипу. Інше питання: чи зможете ви оперативно та рентабельно впровадити цю розробку у виробництво. Адже для чогось нового може знадобитися як специфічне обладнання, так і кадри із відповідним досвідом. А досвід не приходить. Те, що на одному заводі вміють добре робити навіть, вітчизняні Т-34 не означає, що їх так само добре робитимуть на іншому. А в обговорюваному прикладі йдеться не просто про розширення виробництва машини, що випускається, а про впровадження принципово нової (та ще й чужорідної) для місцевої культури виробництва технології. Тим більше, що йдеться про танк – складну машину з десятками та сотнями вузлів до виробництва яких доведеться залучати не один, а як мінімум кілька заводів.
Сьогодні один із трофеїв стоїть у Кубинці.
У цьому контексті набагато рентабельніше розвивати лінійки вже існуючої техніки та систем власного виробництва. Що, втім, не заважало запозичувати окремі успішні рішення, якщо такі таки перебували і були адаптовані. Пряме копіювання в промисловості найчастіше неможливе. Не кажучи вже про те, що незграбне копіювання неминуче натикається на різноманітні додаткові перепони у сфері експлуатації. Наприклад, калібр боєприпасів, якість пального та мастильних матеріалів, рівень оснащення матеріально-технічної бази. Адже той самий танк існує у військах не вакуумі. Тут важливо врахувати десятки, якщо не сотні непрямих питань, починаючи від параметрів мотів та залізничних платформ до наявності якихось евакуаційних тягачів. Тож «Тигр» Червоної армії був просто не потрібен.
А ось цікаве відео з нашого каналу – куди і чому з російських річок та озер майже повністю зникли осетрові риби
Протягом теми читайте про 8 міфів про зброю , нав'язаних кіно та іграми.
