Кубу часто називають не інакше, як Островом Свободи. Однак, через низку господарських та суспільних особливостей тутешнього життя, подібна назва багатьма людьми із зовнішнього світу не може сприйматися інакше, ніж в іронічному ключі. Звісно, поступово ситуація на Кубі змінюється. Однак, незважаючи на окремі вкраплення сучасності, до решти «цивілізованого» світу (принаймні у виставі обивателів з розвинених країн) Кубі ще дуже далеко.
1. “Заборона” на користування інтернетом
Острів свободи не так просто.
Насправді станом на 2020-ті роки ця заборона більше не є актуальною. Проте, ще на початку 2010-х користувати цим благом цивілізації могли лише державні службовці. Інтернет на Кубі з'явився у 2011 році після прокладання кабелю з Венесуели. В останні роки ситуація з мобільним зв'язком та доступом до всесвітнього павутиння покращується, проте досі інтернет на Кубі залишається розкішшю. Насамперед через обмеження телекомунікаційної інфраструктури. Інтернет продається за допомогою карток на годину та більше за ціною від 1 до кількох доларів. Вартість години в інтернет-кафе коштує 5 доларів. Додайте до цього той факт, що середня офіційна зарплата на Острові Свободи – 20-30 доларів. Тому і сьогодні інтернет залишається тут переважно «щастям» для державного апарату, місцевих виробництв та туристів.
2. Заборона на нудизм
Все не так просто.
Нудизм – явище, м'яко кажучи, неоднозначне. Втім, чи це серйозна проблема для суспільства. В останні роки стало модно боротися за таку собі «моральність», ніби остання є виключно питанням виховання. При цьому багато «борців» зазвичай не хочуть помічати, що кожна людина – це завжди продукт не тільки виховання, а й навколишніх обставин. До нудистів у Росії поки що не дісталися. Заради справедливості, офіційний пляж такого роду в Росії поки що тільки один і знаходиться він на Чорному морі. Втім є багато неофіційних, чого гріха таїти. А ось на Кубі нудизм заборонено офіційно. Прилетіти по шапці може навіть за спроби позагоряти топлес. З іншого боку, як часто буває, строгість законів компенсується.
3. Не можна залишати іноземців на ніч удома
Багато чого тут заборонено.
Одна з рудиментарних заборон на Кубі, що існують ще з часів холодної війни між блоками. Іноземцям – місце у готелі, а не під дахом чесних кубинських громадян. Вводилася ця заборона, мабуть, з метою боротьби з проституцією та нелегальною орендою. Навіть у найкращі часи працював дуже погано, так що сьогодні на такі дрібниці й зовсім ніхто уваги не звертає. Насамперед тому, що зовсім не зрозуміло, як цю справу контролювати. При цьому на гостей із дружніх країн, наприклад, із Росії, як правило, дивляться крізь пальці.
4. Не можна просто так взяти та приїхати до столиці
Не можна просто так взяти та приїхати.
Громадяни Куби не мають права просто так переїжджати до столиці. І не тому, що Гавана – не гумова. А тому, що деякі недобросовісні особи мають спокусу проміняти непросте сільське життя на міське. При цьому далеко не всі їдуть до столиці на чесні заробітки. Охочих зайнятися незаконною спекуляцією, проституцією чи жебрацтвом у великому туристичному місті вистачає. Звідси й обмежувальні заходи щодо внутрішньої міграції. Хочеш до столиці, спочатку доведи, що маєш намір займатися там чимось законним і путнім.
5. Заборона куріння
Краще не треба.
Іронічно, але на Кубі – батьківщині сигар, діє заборона на куріння… Звісно, лише у громадських місцях. До останніх належить не лише заклади на кшталт кафе чи театрів, а й навіть салон таксі! Виняток становлять спеціальні “el aire libre” для курців. Коштують такі закономірно дорожчі. Але чи потрібно говорити, що заборона на паління у громадських місцях – це одне з найбільш порушуваних обмежень? Курять кубинці постійно, усюди, а багато хто буквально все життя… часом дуже тривале. Смолячі здоровенні сигари бабусі з африканською зовнішністю на лавках – типовий краєвид житлових районів. Хоча, звісно, курити у громадському місці на очах у поліцейського все-таки не варто навіть туристу.
6. Заборонено підвозити іноземців
З іноземцями складно.
Хочеш возити невідомих людей, особливо іноземців – влаштовуйся у таксисти. Інакше у місцевих поліцейських буде не жартівлива спокуса подумати, що ти займаєшся приватним візництвом у «сіру». На Кубі за подібний гріх автомобілісту загрожує не лише штраф, але при нагоді ще й конфіскація улюбленої ластівки. Звичайно, теоретично іноземець може переконати поліцейського, що подорожує автостопом. Ось тільки зробити це буде непросто. Сподіватися тут можна виключно на м'якосердечність конкретного правоохоронця. До речі, заборона на купівлю нових автомобілів діяла на Кубі аж до 2013 року.
7. Не можна вбивати корів та ловити морепродукти
Загалом не можна.
Що загрожує людині за вбивство корови та хоч би й у Росії? Правильно – штраф. А ось на Кубі за таке можуть покарати до позбавлення волі. І річ зовсім не в тому, що на «Острові Свободи» влаштовувалася індуїстська діаспора. Справа в тому, що вся тутешня велика рогата худоба вважається дефіцитним товаром і власністю держави. А тому вбивство буря без дозволу сприймається державою як важка провина схожа на вбивство людини. Частково заборона була пом'якшена лише у 2021 році: з цього моменту право забивати власну худобу отримали також приватні фермери.
Все те саме справедливо і для більшості морепродуктів, особливо креветок, омарів і лобстерів. Ловити все перераховане в індивідуальному порядку – заборонено. Морепродукти Куби – власність держави. А тому, якщо хочеш займатися їхньою ловом, для початку отримай спеціальний дозвіл, само собою, не безкоштовно.
А ось цікаве відео з нашого каналу – за що радянські водії-фронтовики полюбили американський Студебекер:
Продовжуючи тему читайте про 5 зразків радянської військової техніки , для якої сьогодні і близько немає заміни.
