Фото: freepik.com.
Дивно, наскільки різна культура їжі у різних країнах. Для нас, наприклад, обід – це прийом їжі з «першого», «другого» та компоту. Адже в Європі та Америці так зовсім не прийнято. Чому в нас не видається обід без кількох страв, а вони задоволені перекусом? Звідки взявся такий поділ? І чи надовго вона збережеться у нас?
1. Сімейні традиції
Ми звикли до культури перших страв. / Фото: www.freepik.com.
У нашій країні є багато традицій, які зберігаються багатьма поколіннями. У тому числі культура їжі. Так, наприклад, ми звикли до того, що їжа вдень обов'язково починається з супу. Ця традиція вироблена у нас із дитинства. Так їли ми й наші мами, й наші бабусі. Цей зв'язок поколінь багато важить для культури їжі.
Деколи здається, що якщо почати обід з іншої страви, то постійно чогось не вистачатиме. Навіть якщо ти повністю наїжся. Це все тому, що у нас дуже важливі традиції та звички. Цікаво, що традиція їсти суп на обід склалася історично з кількох причин. По-перше, з невеликого шматка м'яса можна було зробити блюдо на всю велику родину. Та ще й кілька днів. Плюс використовувалися дешеві коренеплоди, що робило страву вигідною. Та й у нашому кліматі супи давали можливість зігрітися та насититися.
2. В Америці все інакше
В Америці звикли їсти на бігу. / Фото: freepik.com.
Цікаво, що поки наші пращури зігрівалися гарячим супом, на іншому континенті складалася зовсім інша культура їжі. В Америці звикли задовольнятися однією стравою на обід. Найчастіше це були м'ясо чи риба. А в діловому середовищі взагалі задовольнялися сендвічами та салатами. З чим це пов'язано?
Справа в тому, що американці звикли їсти на бігу. Вони буквально не могли собі дозволити відпочити на обіді. Постійні перегони з часом призвели до того, що вони частіше ходять на ланч, що складається з сендвіча. Його можна з'їсти дорогою і повернутися на роботу. І справді, якщо подивитися на офісних співробітників та їхній раціон харчування, там зовсім відсутні не тільки супи, а й нормальні гарячі страви. В основному це ті страви, які легко поміщаються в руці. Салат, буріто, піца.
3. Відсутність супів
У Європі супи є сезонною стравою. / Фото: www.freepik.com.
Насправді не можна сказати, що супи не популярні ніде, окрім нашої країни. Просто вони часто є самостійним прийомом їжі. У багатьох жарких країнах віддають перевагу холодним супам. У Європі часто можна зустріти їх у меню ресторанів, а багато господарок навіть готують їх для гостей. Але на постійній щоденній основі супи вони таки не готують.
В Америці зовсім інша ситуація. Тут звикли до того, що суп – це страва з баночки. Для бідних верств населення або тих, хто зовсім не вміє готувати. Така думка дуже підірвала популярність супів серед населення. Однак вони справді не готують супи на обід.
4. Причини різних раціонів
Домашні супи добре зігрівають. / Фото: freepik.com.
Багато хто вважає, що у нас прижилася культура, є супи на обід з багатьох причин. Наприклад, у суворому кліматі просто необхідно спочатку зігрітися супом, а потім уже переходити до основної страви.
Однак у Європі багато країн із суворим кліматом. Ми не говоримо про спекотні країни, такі як Іспанія чи Греція. Але є й інші країни. Але й там супи є лише окремою стравою. Нікому з них не спаде на думку їсти спочатку суп, а потім ще й основну страву. Для них супи – це сезонна історія, яка може трохи урізноманітнити раціон у холодну пору року. Але не більше.
5. Асоціації з домашнім супом
Суп – частина нашої спадщини. / Фото: www.freepik.com.
Що ж по-справжньому прив'язує нас до традиційних домашніх страв? Звісно ж, сімейні традиції. Ми змалку вчимося готувати страви з бабусями та мамами. І часто саме супи за фірмовим сімейним рецептом виходять найкраще.
А взагалі, вся справа в асоціаціях. Для нас суп – це не просто початок обіду. Це скоріше асоціація з будинком, де на тебе чекають. З теплом та затишком. Із традиційними цінностями. З усім тим, що так швидко вислизає від нас у сучасному світі. Але поки що живі традиції та культура їжі в нашій країні, можна бути впевненим, що все буде добре.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Озеро Бездонне: через що вже майже 200 років у цій водоймі не можуть знайти дно.