Що сталося з Горизонтом? /Фото: YouTube.com.
Навіть ті, хто не застав радянську епоху, мають чудово пам'ятати радянські телевізори марки «Горизонт», виробництва Мінського радіотехнічного заводу. При цьому мало хто знає, що історія марки почалася не в Білорусії. А тим, хто таки пам'ятає ці телевізори, напевно цікаво, що стало із знаменитою маркою та заводом у 1990-і роки.
До 1939 року Вільнюс був польським. /Фото: wikimedia.org.
1920 року польські війська зайняли колишній Віленський край, оголосивши там про свідомість нової держави – Серединної Литви. Республіка проіснувала 2 роки як невизнана держава, після чого передбачувано увійшла до складу Другої Речі Посполитої. Власне, саме тут, у польській Вільні, і почалася історія білоруського «Горизонту». У 1925 році Наум Левін та брати Хволеси організували невеликий магазин із продажу імпортних радіоприймачів. При ньому була заснована майстерня, що займалася ремонтом високотехнологічної продукції початку XX століття. Справи йшли добре: поступово крихітний дружній та сімейний бізнес став перетворюватися на велике підприємство. 1927 року вчорашня торгова крамниця з майстерні перетворилася на невеликий завод, який отримав назву «Електрит». А ще через кілька років на підприємстві працювало вже понад 1 100 співробітників. Дешеві і при цьому досить якісні радіоприймачі швидко розійшлися спочатку Польщею та Прибалтикою, а потім і країнами далекого зарубіжжя.
Історія заводу розпочалася у 1925 році. /Фото: wikimedia.org.
До 1936 річний оборот випуску «Електриту» становив вже понад 54 тисячі радіоприймачів. Продукція польської компанії постачалася, у тому числі до країн Західної Європи, Африки та Азії. Доходила вільнюська продукція навіть до берегів Індії та США. Втім, справжню популярність продукція заводу набула у Швеції, Чехословаччині, Югославії та Німеччині. До 1939 річний оборот «Електриту» у грошовому вираженні досяг суми в 1 млн доларів США, що зробило компанію одним з найбільш успішних виробників радіотехніки в Європі. Того ж 1939 року Німеччина та Радянський Союз напали на Польщу, що призвело до падіння республіки та поділу її територій. Червона армія зайняла території, населені переважно етнічними українцями, білорусами та литовцями. Новонабуті території були спочатку приєднані до Української та Білоруської РСР. До останньої увійшли й окуповані землі колишнього Віленського краю.
У 1939 році завод вивезли до Мінська. /Фото: transphoto.org.
Спочатку радянське керівництво навіть розглядало можливість перенесення столиці БРСР з Мінська до Вільнюса – стародавньої столиці Великого князівства Литовського (колишня держава білорусів та литовців на чолі з династією Гедиміновичів). Проте зовнішньополітична ситуація вимагала іншого рішення. Наприкінці 1930-х років у СРСР вже розуміли, що ситуація хилиться до війни з Німеччиною. На цьому тлі Союз намагався вибудовувати партнерські відносини з республіками Прибалтики, які опинялися в тилу СРСР у разі війни. Відносини ці були складні, зокрема через ідеологічні розбіжності. Проте в 1939 році СРСР і Литва підписали угоду про співпрацю, в рамках якої Союз де-факто обмінював право присутності радянських гарнізонів біля республіки на Віленський край і Вільно. Так, історія столиця Литви повернулася до рідної гавані.
У ході війни від Мінська мало що лишилося. /Фото: realt.onliner.by.
Тим часом після приєднання Вільнюса до СРСР і до його передачі Литві Союз встиг провести націоналізацію всіх тамтешніх виробництв, після чого всі ключові заводи і фабрики були демонтовані і вивезені до Радянського Союзу. Серед них виявився і завод радіоприймачів «Електрит», який перевезли до Мінська, де його повторно монтували на базі колишньої деревообробної фабрики. Так, майбутній «Обрій» знайшов мінську прописку. Перші радіоприймачі підприємство почало випускати вже 1940 року. Спочатку це були локалізовані копії продукції «Електриту», які відрізнялися лише наявністю всередині радянських комплектуючих. До речі, крім обладнання з Вільнюса до Мінська перебралася левова частка технічних фахівців із числа литовців та поляків. На жаль, вже під час Великої Вітчизняної війни Мінський завод радіоприймачів було повністю зруйновано. Відновлення підприємства почалося лише 1947 року.
Епоха телевізорів розпочалася у 1970-ті. /Фото: rw6ase.narod.ru.
Після відновлення МЗР повернувся до своєї колишньої спеціалізації. Тут так само випускали радіоприймачі. З початком 1950-х років в історії підприємства почалася нова сторінка: номенклатура заводу була серйозно розширена за рахунок нових моделей, а й принципово нової техніки. Наприклад, саме тоді на «Горизонті» почали виготовляти радіоли. Але головне в тому, що 1954 року тут зробили перший білоруський телевізор, який так і називався Білорусь. Наступні три десятиліття стали епохою зростання та динамічного розвитку «Горизонту». Саме тут зробили перші в СРСР телевізори з високою акустикою та перший дистанційний пульт. Втім, розквіт саме телевізійного виробництва припав на кінець 1970-х років. А до 1980-го на «Горизонті» збирали вже понад 600 тисяч «ящиків» на рік. При цьому слід зазначити, що насправді білоруські телевізори в СРСР не були унікальними. Багато в чому продукцію «Горизонту» було уніфіковано з продукцією інших радянських радіозаводів.
Сьогодні випускають сучасні телевізори і не лише. /Фото: bitprice.ru.
Розпад Союзу цілком передбачувано боляче вдарив у мінське підприємство. Втрата ринків і розрив усталених технологічних ланцюжків мало не поховали підприємство. Серйозним викликом стала поява імпортної продукції. З цієї причини в 1990-і роки «Горизонт» був змушений піти на диверсифікацію виробництва, взявшись за випуск, у тому числі DVD-програвачів та мікрохвильових печей. На рубежі XX і XXI століть завод також випускав імпортну техніку. Все це допомогло підприємству вижити у лихоліття і сьогодні «Обрій» продовжує випускати вже сучасні телевізори і не тільки їх. Здебільшого це недовгі РК-моделі.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Яка унікальна функція була тільки в радянському годиннику «Електроніка»:
Продовжуючи тему читайте про те, навіщо телеведучі в СРСР фарбували губи зеленою помадою.