Чи не найзрозуміліший апгрейд столового приладу від італійців 16 століття. /Фото: myarmoury.com
У минулому людство вигадувало чимало ідей навіть для повсякденного життя, які сучасній людині здадуться, як мінімум, дивними. Наприклад, якщо подивитися на обідній ритуал італійців 16 століття, то можна помітити вельми цікаву особливість – на їх ножах сервіровки вигравіровані ноти і тексти. І нанесення ніби шматочка партитури на лезо ножа була досить поширеною в той час, але при цьому такий дивний апгрейд з'явився зовсім не для краси.
Дивний ножик на обідньому столі в Італії раннього Нового часу. /Фото: perfectraveller.com
У XVI столітті Італії склалася міцна традиція обіднього ритуалу, і сервірування винятком була. Так, серед столових приладів обов'язково, ще з першої половини XVI століття, був ніж, у якого був зручний хват і широке лезо. Ще однією конструктивною особливістю ножа сервіровки тодішніх італійців був загострений кінець, що дозволяв при необхідності наколоти м'ясо або інший продукт.
Реконструкція сервірування італійців у 16 столітті – навіть у найпростішому варіанті ніж завжди був присутній. /Фото: lazyreenactorgirl.wordpress.com
Ось тільки крім зручності в їжі, у цих столових приладів була ще одна особливість, причому виготовлена з суто практичних спонукань. Хоча на перший погляд так одразу й не зрозумієш, бо йдеться про гравіювання нотного стану з текстом. Виявляється, ножам надавали ще й церемоніальний зміст – вони ставали своєрідною партитурою для правильного дотримання релігійного обряду – молитви перед їжею.
Обід Італії 16 століття – складний ритуал, супроводжуваний молитвами. /Фото: miseenplaceasia.com
Справа в тому, що в попередню епоху Відродження в багатих та аристократичних колах Італії, яка і була центром Ренесансу, склалася вишукана, але складна система обіднього ритуалу, який починався з молитви, відомої як «Благословення трапези» – тільки після її прочитання можна було починати їсти. Наприкінці ж їжі читали ще одну молитву, «Дякую Тебе, Боже, за Твої дари». Цю традицію дотримувалися не лише багатії та дворяни, а й священнослужителі, студенти та викладачі академій.
Фрагмент партитури молитви «Gratiarum actio», або «Подяка», яка завершувала трапезу. /Фото: davisreproductions.com
І саме для правильності проведення цього обіднього ритуалу створювалося те саме гравірування на ножах сервіровок: їх відносно широка рукоятка дозволяла нанести всі необхідні підказки для молитви так, щоб їх можна було легко прочитати і відтворити. Достатньо було взяти ніж у ліву руку так, щоб кінчик леза виявився перпендикулярно до поверхні столу – тоді прочитання молитви буде правильним.
Частини двох наборів сервірувальних ножів, що дійшли до наших днів, з нотами з Італії 16 століття. /Фото: mymodernmet.com
Однак наявність конкретно нот, а не просто написів на столових ножах вказує на ще одну особливість молитви, яка читалася тоді. Фактично це був спів, причому поліфонічний: за інформацією редакції novate.ru, на кожному ножі писали партію для конкретного голосу, щоб у підсумку зібрався правильний, приємний на слух хор, який протягом 30 секунд співає трапезні молитви без помилок.
Ніж із партитурою для тенорової вокальної партії. /Фото: davisreproductions.com
Позначення конкретної партії також розміщували у гравіювання на ножі, тому залишалося лише роздати конкретний столовий набір правильній людині, яка виконує свою вокальну партію. Якщо судити з тих ножів, що дійшли до нинішніх часів, то існували, як мінімум, два варіанти комплектів – для виконання молитви на шість голосів і на чотири голоси. За допомогою таких ножів не лише дотримувалися духовної частини повсякденних ритуалів, а й підкреслювали статус власників, бо замовити такий набір коштувало досить дорого.
Крім теми – історія столових приладів з іншого кінця світу не менш цікава: Чому на Сході їдять паличками, а не вилками