Шоу-бізнес 24.08.2026 Інтерв’ю для Viva! з психологинею і колумністкою Вікторією Яночкіною.
— Вікторіє, сьогодні від жінки очікують дуже багато: бути реалізованою, красивою, турботливою дружиною, хорошою мамою і при цьому залишатися «в ресурсі». Чи справді можливо все це поєднати?
Я б почала з того, що саме слово «баланс» часто створює додатковий тиск. Ніби ми повинні щодня ідеально розподіляти увагу між усіма сферами життя: трохи часу собі, трохи дітям, трохи чоловікові, трохи роботі — і бажано ще залишитися енергійною та усміхненою.
Але життя так не працює. Баланс — це не рівність. Це здатність бути в чесному контакті з собою і помічати, яка сфера зараз потребує більше уваги, і при цьому не втрачати контакт із собою.
Іноді дитині потрібно більше мами. Іноді стосункам потрібна увага. Іноді професія виходить на перший план. А іноді найважливішим стає просто виспатися і побути наодинці.
Психологічно зріла жінка не намагається бути всюди однаково ідеальною. Вона відкинула фантазію про «ідеальність» і вміє бути присутньою там, де вона зараз потрібна, не зраджуючи себе.
— Чому жінки так часто виснажуються саме в материнстві?
Тому що материнство легко перетворюється на режим постійної доступності. Мама не просто виконує багато справ. Вона ще й постійно тримає в голові величезну кількість невидимих процесів: що дитина їла, коли спала, що потрібно купити, записатися до лікаря, підготувати, нагадати, організувати.
Це називається ментальним навантаженням. І якщо до цього додати роботу, побут, стосунки та внутрішню вимогу «я повинна все встигати», ресурс дуже швидко закінчується. Тому турбота про себе для мами — це не егоїзм. Це психологічна необхідність.
Я постійно повторюю слова Віннікота: Дитині не потрібна ідеальна мама. Їй потрібна достатньо хороша мама, яка має сили бути поруч, любити, помилятися, відновлюватися і показувати своїм прикладом: про себе теж можна піклуватися.
— Але багато жінок відчувають провину, коли обирають себе. Як із цим бути?
Почати з дуже важливого питання: «Чому я вважаю, що мої потреби менш важливі за потреби всіх інших?»
У багатьох жінок є внутрішня установка: хороша мама все віддає дітям, хороша дружина завжди думає про чоловіка, хороша жінка має впоратися сама.
Але це не зрілість. Це шлях до виснаження. Зріла турбота виглядає інакше: «Я люблю вас, тому я також дбаю про себе». Діти вчаться не лише з наших слів. Вони вчаться з того, як ми живемо.
Якщо дівчинка бачить маму, яка постійно відмовляється від себе заради інших, вона може засвоїти: щоб мене любили, я повинна себе віддати. А якщо бачить жінку, яка любить сім’ю і водночас має свої інтереси, друзів, роботу, відпочинок, межі — вона отримує зовсім іншу модель жіночності.
— А що відбувається з роллю дружини після появи дітей?
Це один із найскладніших переходів для пари. До народження дитини чоловік і жінка мають значно більше простору для подружніх стосунків. Після народження дитини система змінюється повністю. І дуже легко стати виключно батьками. Розмови перетворюються на: «Ти забереш дитину?», «Що купити?», «О котрій вкладати?»… Але дитині потрібні не лише мама й тато. Їй важливо бачити, що між ними є любов і живий контакт. Тому подружні стосунки теж потребують окремого простору.
Не обов’язково це дорогі побачення. Іноді це двадцять хвилин розмови без телефонів, обійми на кухні, спільна кава, поїздка удвох або просте питання: «Як ти? Я не про справи. Я про тебе».
— Чи означає це, що жінка повинна постійно «працювати над стосунками»?
Ні. І це ще одна пастка сучасної жінки — перетворити навіть любов на проєкт. Стосунки не повинні складатися лише з технік, правил і постійного самоконтролю. Іноді найкраще, що ми можемо зробити для сім’ї, — просто перестати бути диспетчером, менеджером і психологом для всіх.
У здорових стосунках відповідальність за атмосферу в сім’ї лежить не лише на жінці. Чоловік також має свою відповідальність за вклад і за задоволеність дружини. Жінка не повинна «тримати» всю сім’ю сама, а має право на любов, прийняття, підтримку і турботу також.
— А як зрозуміти, що ресурс уже закінчується?
Психіка рідко говорить: «У мене закінчився ресурс». Вона подає сигнали. Ви починаєте дратуватися через дрібниці, не хочете ні з ким говорити, перестаєте радіти тому, що раніше приносило задоволення, постійно відчуваєте втому, стає складно просити про допомогу.
Особливо важливий момент — коли жінка говорить: «Я нічого не хочу». Тут важливо не просто піти на масаж чи купити собі сукню. Потрібно подивитися глибше: що відбувається з психікою? Чи є хронічне перевантаження? Чи давно вона живе лише в ролі функції? Бо ресурс — це не косметична процедура. Це стан, у якому в людини є доступ до власних бажань, емоцій, енергії та здатності отримувати задоволення від життя. І іноді для відновлення його, душа просто хоче трошки тиші і часу на одинці.
— Що б ви порадили жінці, яка зараз читає нас і впізнає себе?
Не намагатися ще й «правильно відновлюватися». Почніть із простого: запитайте себе, чого ви хочете саме зараз. Не що потрібно дітям. Не що потрібно чоловікові. Не що потрібно роботі.
А чого хочу я?
Поглянути на себе допомагає сеанс з психологом, якщо жінка довго жила чужими бажаннями і ій здається що вже не чує себе. Іноді відповідь буде дуже проста: поспати, побути самій, поїхати до моря, зустрітися з подругою, повернутися до роботи, купити красиву сукню, почати навчання або просто нічого не робити…
Важливо повернути собі право хотіти. Бо жінка — це не сума її ролей. Вона не лише мама. Не лише дружина. Не лише професіонал. За всіма цими ролями є жива людина.
І, мабуть, головний секрет балансу полягає не в тому, щоб ідеально виконувати всі ролі, а в тому, щоб у жодній із них не втратити себе. Коли жінка має контакт із собою, їй легше любити чоловіка без розчинення в ньому, бути мамою без самопожертви й реалізовуватися без постійного доведення власної цінності.
А ресурс починається не з питання «як мені ще більше встигати?». Він починається з іншого: «А чи є в моєму житті місце для мене?». І коли ти це місце побачиш, життя стане більш щасливим!
Вікторія Яночкіна, психолог-психоаналітик