Навіщо було створено такого красеня? /Фото: ru.wikipedia.org.
Радянський мотоцикл ІЖ «Лідер» насамперед замислювався як засіб пересування для співробітників радянських органів державної безпеки, які виконують завдання з почесного супроводу та охорони високих гостей. Вже один цей факт не обіцяв «Лідеру» тисячних тиражів. Однак, незважаючи на непогані перспективи, найкрасивіший мотоцикл іжевських фахівців взагалі не дістався конвеєра.
Спочатку використовувалися армійські М-72. / Фото: russian7.ru.
Перший радянський серійний важкий мотоцикл народився в середині 1930-х. Ним став ПМЗ-А-750, створений групою конструкторів під проводом Петра Можарова. Саме ця людина надалі буде відповідальною за появу перших поколінь лінійки мотоциклів ІЖ. Перший ПМЗ випускався протягом п'яти років і призначався практично виключно для потреб Червоної армії та мотоспорту. Наприкінці 1930-х 750-й був знятий з озброєння, а йому на зміну у військах прийшов знаменитий М-72 – не ліцензійна копія німецького BMW R71. Випускатиметься 72-й аж до 1960 року, причому збиратиму їх відразу на кількох підприємствах, включаючи Київський МОЗ. Основним оператором М-72 знову-таки стане Червона армія. У громадянське життя мотоцикли почали активно проникати лише після Другої світової війни.
Довгий час використовувалися Дніпра від КМЗ. /Фото: auto.ru.
Щодо М-72 стосувалося це не лише приватного гаражу простих громадян, а й урядового гаражу. Це сьогодні почесний ескорт високих державних чинів та важливих гостей станів, зокрема з мотоциклів уже давно нікого не бентежить. А ще у 1940-ті роки моди на мото-ескорти просто не існувало. Сформувалася вона лише з початком 1950-х років. Причому до Радянського Союзу мода на мотоциклетний супровід прийшла з Югославії. У 1955 році Микита Сергійович Хрущов відвідав балканську республіку, де і «підглянув» це нововведення. У тому ж році перший секретар ЦК КПРС зажадав від коменданта Кремля організувати власний почесний гараж мотоциклів не пізніше літа 1956. Першим же іноземним гостем, кортеж якого охороняли радянські мотоциклісти став Йосип Броз Тіто, який відвідав СРСР. Сталося це саме влітку 1956 року.
Вперше мотоцикли супроводжували кортеж Тіто. /Фото: pikabu.ru.
При цьому аж до 1975 року в СРСР немає ніяких «спеціальних» ескортних мотоциклів. Особливий гараж КДБ СРСР, який займався організацією урядових кортежів, отримував прості М-72, К-750 і К-650, що проходили звичайну військову прийомку. Головним постачальником мотоциклів ескорту для гаража «Контори» став Київський мотоциклетний завод. У ті часи «ескортні» 72-ті та «Дніпра» відрізнялися від звичайних армійських чи цивільних мотоциклів лише скупим офіційним чорним кольором. Ситуація почала змінюватись лише з початком 1970-х років, коли ескортні моделі стали оснащувати іншою фурнітурою. Якісні зміни в цій галузі відбулися лише в 1975 році, коли КМЗ прямо отримав замовлення на розробку нового урядового мотоцикла з швидкісними характеристиками. У 1970-1980-ті роки гараж КДБ поповнився ще кількома «Дніпроми», створеними як на базі серійних, так і на базі спортивних мотоциклів.
Розроблявся фахівцями Іжмашу. /Фото: YouTube.com.
Аж до розпаду СРСР Київський МОЗ залишався ключовим постачальником ескортних мотоциклів СРСР. З іншого боку, завод був таки не єдиним підприємством, де велися роботи зі створення нової ескортної техніки. Найяскравішим прикладом став прототип ескортного мотоцикла нового покоління ІЖ «Лідер», що закономірним чином був спадкоємцем тих самих перших ПМЗ та ІЖ створених колись колективом Можарова. Наприкінці 1980-х років колектив «Іжмаш» отримав замовлення на створення нового мотоцикла почесного ескорту з визначними ходовими та естетичними якостями. Новинка мала не тільки швидко їздити, а й добре виглядати. При цьому від хлопців з Іжевська справедливо потрібно враховувати сучасні тенденції та тренди. Саме з цієї причини прототип ІЖ «Лідер», що вийшов, на деякі іномарки тієї ж пори. Наприклад, у дизайні мотоцикла чимало спільних рис із яким-небудь японським Honda Pacific Coast від 1989 року випуску або німецьким спортивним BMW K1 від 1988 року.
Серйозна могла вийти машина. /Фото: carsweek.ru.
Крім стильного сучасного (за мірками 1980-х) дизайну важливою особливістю ІЖ Лідер стала установка на мотоцикл дорогого, але вкрай продуктивного 2-секційного роторно-поршневого двигуна РД-601 об'ємом 0.6 л. При 6 000 оборотів за хвилину установка видавала 52 «конячки». Завдяки цьому прототип демонстрував високі динамічні та ходові якості. У тому числі з цієї причини мотоцикл довелося оснастити дисковими гальмами з гідравлічним приводом. При цьому гальма стояли на обох колесах, а на передньому гальмівному диску взагалі був подвійним. Паралельно було розроблено альтернативну версію мотоцикла – ІЖ «Вега». Від «Лідеру» цей варіант відрізняються в першу чергу дизайном – кути пластикових панелей були куди більш «рубаними», а сам мотоцикл виявився дещо присадкуватим. Також було передбачено можливість уніфікувати «Вегу» з мотоциклами «Урал». Крім згаданого РПД, на альтернативну версію можна було поставити серійний 4-циліндровий мотор Ірбітського МОЗ.
Останній стоїть у музеї. / Фото: drive2.ru.
На превеликий жаль, ні «Лідер», ні «Вега» до конвеєра так і не дісталися і до урядового гаража ніколи не входили. Випуск прототипу обмежився лише парою експлорер. При цьому до наших днів взагалі зберігся єдиний. Сьогодні його можна побачити на власні очі у Музеї техніки Вадима Задорожного. Що стосується причин, то щодо цього точних свідчень не збереглося. Однак, враховуючи, що за вікном уже було без п'яти хвилин 1991 року вгадати справжню кінцеву причину відмови від запуску Лідера хоча б у дрібну серію – буде нескладно.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 7 найкращих рушниць Радянського Союзу, успіх яких перевершити практично неможливо:
Продовжуючи тему, читайте про те, чому американський спецназ вибрав гвинтівку від збройового бутика.