За що лають російську Глок? /Фото: topwar.ru.
Можна нескінченно робити три речі: розглядати вогонь, що горить, споглядати поточну воду і перераховувати вітчизняні пістолети, які в останні 20 років пророкували як заміну «дідусеві» ПМ. Заради справедливості, останніми роками лід у цьому питанні справді рушив і яригинські «Грачі» вже не перший рік як долетіли до силових структур Росії. І насамперед ПЯ щільно влаштувалися в армії федерації. Враження у безпосередніх операторів у новинки – різні.
1. Довгий шлях до успіху
Пістолет не такий уже й поганий. /Фото: YouTube.com.
Чого гріха таїти: заміна старим радянським пістолетам напрошувалася давно. На жаль, конструкція пістолета – не вино. З роками вона краще не стає. Втім, і міцні напої з винограду згодом мають звичай перетворюватися на оцет… Про те, що головний пістолет силовиків треба міняти, замислилися ще в Радянському Союзі наприкінці 1980-х років. Тоді ж вітчизняними конструкторами було зроблено перші напрацювання у цій галузі. У 1990 році Міністерство оборони СРСР оголосило про проведення конкурсу на новий пістолет, який мав замінити «Макарова» як зброю, яка більше не відповідає сучасним запитам та викликам. Зокрема, військові розраховували отримати «іграшку», здатну впоратися з бронежилетами невисоких класів захисту. Незважаючи на розпад Радянського Союзу, перспективний прототип від імені пістолета Яригіна вітчизняні конструктори представили ще 1993 року.
Заміна напрошувалася давно. /Фото: poraionu.ru.
І все ж час тоді було важке: повний ахтунг у промисловості і конструктори, що сидять на голодному пайку. Все це призвело до того, що зі стадії прототипу ПЯ вибрався лише 2000 року. При цьому у злощасному пістолетному конкурсі, започаткованому ще за часів СРСР, новинка здобула цілком впевнену перемогу. Через рік колектив Іжевського механічного звітував про виробництво цілих аж (іронія) 350 пістолетів. Чи треба говорити, що за таких темпів про переозброєння не те, що всіх силовиків, але хоча б армії – не йшлося. Проте 2003 року злощасний «бронебійний» ПЯ таки прийняли на озброєння російської армії. Ось тільки до силовиків «Грач» дістався лише до 2010 року, а впевнене серійне виробництво пістолетів Яригіна взагалі почалося лише у 2011. Загалом, багатостраждальному «Грачу» довелося пройти борги, тернистий та болісний шлях.
2. Що являє собою «Грач»?
Здатний справлятися з бронежилетами. /Фото: commons.wikimedia.org.
Пістолет Яригіна виконаний під використання патрона 9х19 мм. Власне, саме боєприпас і є головною якісною відмінністю від радянського ПМ, що використовує за сучасними мірками менш вражаючий патрон. Автоматика зразка побудована на використанні віддачі ствола із коротким ходом. Варто зазначити, що автоматику “Грача” часто порівнюють із пристроєм “Глока”. При цьому громадяни якось забувають, що сьогодні аналогічний принцип використовує переважна більшість сучасних пістолетів. Тому сприймати ПЯ як якийсь «російський Глок» щонайменше дивно. Треба визнати, що загалом «Яригін» — це зброя з досить простою і гарною тривіальною конструкцією. Маса ПЯ без набоїв становить 0.95 кг, при загальній довжині 195 мм. Прицільні пристрої – не регульовані, проте цілік може бути замінений. Спочатку пістолет випускався з магазинами на 17 набоїв, проте сьогодні ПЯ випускається строго під 18-патронні «коробки».
3. Ну, і навіщо прийшов?
У 2010-ті зброю випустили сирою. /Фото: rg.ru.
Не те, щоб у пістолеті Яригіна взагалі не було сумнівних рішень. Наприклад, одним з таких є практично повністю ховається в кожусі-затворі курок. Таке рішення було застосовано з добрими намірами – підвищення безпеки зброї під час витягування. Однак, воно ускладнює попередній взвод, особливо при роботі стрілка в щільних рукавичках. Незвично для вітчизняного стрільця виглядає і вся тильна сторона зброї. З іншого боку, в іншому ПЯ використовує цілком класичні рішення в галузі ергономіки та організації органів управління. Насправді дрібних, але загалом пробачливих і терпимих недоліків у ПЯ можна набрати ще кілька. Наприклад, ситуація з тими ж прицільними пристосуваннями. Набагато важливіше, що головним бичем ПЯ довгий час залишалося перекошування стріляної гільзи у вікні викиду. На полігоні подібне не є проблемою, однак у реальній бойовій обстановці такого роду інцидент може коштувати стрільцю життя.
За минулі роки пістолет довели до ладу. /Фото: ru.wikipedia.org.
За минулі роки ситуація із затримками під час стрільби була практично повністю усунена. Однак, як це водиться «осад залишився». А все тому, що на момент початку 2010-х пістолет викотили відверто сирим і недоведеним до пуття. Доходило до того, що при контрольному відстрілі 5 із 6 надісланих на озброєння ПЯ вирушали назад на завод для усунення дефектів. При цьому страждав на «Грач» не лише від власної низької якості, а й від не завжди належної якості боєприпасів. Проте в останні роки якість «Яригіних», що випускаються, вдалося помітно поліпшити. Звичайно, все ще знаходяться люди, які лають ПЯ. Однак тепер основні претензії стосуються здебільшого ергономіки зброї. Зокрема, стрілки нарікають на те, що «Яригін» після АПС та ПМ сприймається в руці як цегла. Втім, подібну критику можна списати на запитання звички.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 7 найкращих рушниць Радянського Союзу, успіх яких перевершити практично неможливо:
Продовжуючи тему, читайте про те, чому американський спецназ вибрав гвинтівку від збройового бутика.