Чому так і не прийшов на зміну? / Фото: drive2.ru.
ГАЗ-66 – одна із справжніх легенд радянського автопрому. Ця середньотоннажна вантажівка вантажопідйомністю всього 2 тонни не раз рятувала не тільки збройні сили, а й народне господарство країни Рад. Проте після 10 років з початку серійного виробництва в СРСР задумалися про необхідність заміни 66-го на щось сучасніше і відповідна заміна навіть була створена.
Створювався насамперед для ВДВ. /Фото: YouTube.com.
Радянська середньотоннажна вантажівка підвищеної прохідності ГАЗ-66 проектувалась фахівцями Горьківського автозаводу насамперед під потреби повітряно-десантних військ та прикордонних військ СРСР. Власне, саме спроба заштовхати вантажівку в літак на вимогу десантників і стала головною причиною вибору безкапотного компонування. Більш того, ГАЗ-66 в цілому був сповнений вельми спірних компромісних рішень, прийнятих задля досягнення мети згаданої вище. Навіть систему централізованого регулювання тиску повітря в шинах 66-й отримав дуже не одразу. За паспортом повнопривідна вантажівка мала вантажопідйомність на рівні 2 тонн і могла розганятися на шосе до 90 км/год. Перший прототип ГАЗ-66 з'явився ще в 1957 році, проте до серійного провадження справа на той момент не дійшла.
У результаті десантним стала лише модель Б. / Фото: ixbt.com.
Причиною цього стала відсутність двигуна необхідних параметрів. Мотор для ГАЗ-66 існував лише як прототип. Через брак потужностей розгорнути серійне виробництво відповідних агрегатів змогли лише за кілька років. Як результат, 66-й дістався конвеєра лише влітку 1964-го. У тому ж році конструкція автомобіля зазнала кількох непринципових змін. Стали з'являтися різні моделі “Шишиги”. Випускала 66 промисловість рідних пенатів аж до 1999 року. За цей час російські та українські заводи запропонували кілька варіантів середньотоннажної вантажівки, що відрізняються оснащенням, двигунами та коробками передач. Втім, принципових відмінностей між машинами різних серій та місць виробництва таки не було. При цьому вже до початку 1980-х років ГАЗ-66 починав старіти і не надто влаштовував по ряду параметрів.
Шишига стала легендою. /Фото: yaplakal.com.
Незважаючи на всі переваги оригінальної «Шишиги», мали автомобіль і відомі проблеми. У вантажівки була відносно слабка рама, проблемна гальмівна система, питання безпосередніх операторів були і до двигуна, і до коробки передач. Зрештою, суворий радянський автомобіль не відрізнявся навіть подобою комфорту. Для свого часу ГАЗ-66 був дуже непоганий. Але вже до кінця 1970-х прогрес у будівництві середньотоннажних вантажівок зробив крок далеко вперед. Машину потрібно оновити, місцями дуже радикально. Власне, саме з цими установками – робота над помилками та якісне покращення оригіналу, фахівці Горьківського автозаводу та підійшли наприкінці 1970-х років до створення нової машини. При цьому варто відразу відзначити, що при всій зовнішній схожості, перспективний ГАЗ-3301 хоча і не був абсолютно новою вантажівкою, все-таки був багато в чому самостійно розробкою нижегородских майстрів.
Потрібна була нова вантажівка. / Фото: drive2.ru.
Якісних покращень у конструкції ГАЗ-3301 було чимало. Насамперед фахівці ГАЗ помітно посилили ту саму злощасну раму. Завдяки чому вантажопідйомність машини вдалося збільшити вдвічі з 2 до 4 тонн. Після цього конструктори горьківського підприємства замінили гальма та двигун. На зміну 125-сильним дизельним установкам прийшла 150-сильна ГАЗ-542. До речі, надалі ці двигуни ставитимуть і на деякі ГАЗ-66. Зміни торкнулися і трансмісії вантажівки. Нова «Шишига» здобула оновлену 2-ступінчасту «механіку». Крім перерахованого в конструкцію оригінальної вантажівки, було внесено ще кілька десятків змін «по дрібниці» (і не дуже). Доторкнулися радянські конструктори і до внутрішнього простору кабіни. Салон вантажівки помітно переробили, зробивши його більш гостинним до шофера. Нарешті, у процесі розробки ГАЗ-3301 було опрацьовано можливість встановлення кількох додаткових опцій, наприклад бронювання кабіни.
Авто вийшов, що треба. /Фото: zuborobo.livejournal.com.
1982 року новий ГАЗ-3301 був уперше представлений військовим. Загалом машина справила позитивне враження на майбутнього головного оператора від імені Міністерства оборони. Вантажівка успішно пройшла всі етапи державних випробувань, включаючи армійські ядерні на Семипалатинському полігоні. До 1988 року середньотоннажна вантажівка нового покоління була повністю готова до запуску в серійне виробництво. Здавалося б – більше жодних перешкод. Однак до конвеєра новинка так і не дісталася. У результаті, було вироблено всього кілька одиниць 3301-х, які так і залишилися припадати пилом в гаражах Міноборони спочатку СРСР, а потім протягом декількох років ще й Росії. Причин відмовитися від виробництва нової «Шишиги» було дві.
Зрештою на зміну прийшов Садко. /Фото: olx.kz.
По-перше, для вантажівки просто не знайшлося вільних потужностей. Уся автомобільна промисловість СРСР була завантажена. Звісно, можна було розширити виробництво. Однак заради однієї єдиної вантажівки витрачатися на таке ніхто вже не хотів. Тим більше, що на дворі вже був 1988 року і економіка Радянського Союзу переживала не найкращі часи. По-друге, важким аргументом проти нової Шишиги став досвід експлуатації ГАЗ-66 в Афганістані. А там безкапотні вантажівки показали себе з відверто не найкращого боку, насамперед у питаннях безпеки водія. У цьому відношенні вкрай примітно, що в 1995 році на зміну ГАЗ-66 прийде «класична» капотна вантажівка ГАЗ-3308 «Садко».
А ось цікаве відео з нашого каналу – 7 найкращих рушниць Радянського Союзу, успіх яких перевершити практично неможливо:
Продовжуючи тему, читайте про те, чому американський спецназ вибрав гвинтівку від збройового бутика.