Чому емальований посуд має чорний обідок / фото: shopotam.ru, ru.pinterest.com
У Радянському Союзі емальований посуд був у кожній сім'ї без винятку. Вона була і модною, і зручною, і доступною за ціною. До того ж цей предмет побуту не вважався дефіцитним товаром. Його випускали кілька сотень підприємств. Щоправда, весь посуд виготовляли із чорним обідком, але чому?
До кінця 70-х років понад 250 підприємств із усього Радянського Союзу виготовляли емальований посуд. Чайники, каструлі, кухлі, чашки, тазики, бідони та інші товари випускали у кількості понад 200 мільйонів щороку.
У СРСР випускали понад 200 мільйонів посуду на рік/ фото: life-ussr.ru
1979 року в радянській пресі опублікували цікаву статистику, яка підтверджує, що в країні проблем із посудом не було. У статті говорилося, що якщо радянські господині візьмуть приклад з італійок і на Новий рік позбудуться старого посуду, то протягом року кожна сім'я матиме новий набор на необмежену кількість персон.
1. Як у СРСР виготовляли посуд із покриттям з емалі
Технологія виробництва на всіх заводах була однаковою/ фото: amazon.com
Усі радянські підприємства мали схожу технологію виробництва. Для того щоб виготовити стандартний кухонний набір, потрібно було заготовити сталь, яка проходила кілька етапів обробки. Співробітники підприємства виготовляли з неї тонкі листи, які формою були схожі на диски.
Потім їх поміщали під прес і починали повільно піднімати краї – у результаті утворювався металевий циліндр. Висота та ширина залежали від виду посуду. Також кількість етапів залежало кількості додаткових елементів. Наприклад, якщо виготовляли каструлю, бідон або ківш, то на цьому етап закочення закінчувався, а от у чайників потрібно було доопрацювати форму. Такий циліндр додатково роздмухували за допомогою груші з гуми.
Посуд виготовляли із металевих дисків/ фото: darudar.org
Наступним етапом доопрацювання було виготовлення шийки. Для цього металевий виріб поміщали в електричні автомати, які за кілька хвилин звужували горловину. Наразі готовий посуд передавали наступним фахівцям. Вони відправляли її в розпечену до певної температури піч для зняття перенапруги металу, яке виникало після пресування та штампування.
Після обробки високої температури виробу завантажували в механізовані агрегати, де їх промивали розчином соляної кислоти. Така процедура дозволяла зробити сталь більш слухняною і трохи шорсткою, що надалі дозволяло нанести на неї фінішне покриття — емаль. Але перед цим посудом ще потрібно було прикріпити декоративні елементи чи отвори. Посуд вважався готовим до ґрунтування та фарбування після того, як його промиють водою і висушать.
2. Навіщо був потрібний чорний обідок
Чорний обідок виготовляли з емалі, яка містила особливі оксиди/ фото: life-ussr.ru
Наступні фахівці займалися нанесення емалі на металевий посуд. Колір, дизайн та візерунок обговорювалися заздалегідь. Фахівці працювали за готовим шаблоном, але практично всі вироби мали чорний обідок, а деякі каструлі чорної мали навіть зовнішню частину ручок. Але навіщо це було потрібне?
Виявляється, найкраще на металеву поверхню лягає емаль, у складі якої міститься оксид марганцю, кобальту та нікелю. Саме ці хімічні сполуки надавали чорного відтінку. Чорну емаль наносили саме на ті місця, де вона погано закріплювалася. Найважче фарбується поверхнею вважалися якраз вигини, обідки і ручки. Емаль, що містить оксиди, допомагала продовжити термін експлуатації посуду і тривалий час не сколювалася.
3. Створення ошатного вигляду готовим виробам
Для надання гарного вигляду посуд покривали другим шаром емалі/ фото: stokomania.ru
Зовнішня і внутрішня поверхня посуду теж покривалася чорною емаллю, потім наносився другий шар — декоративний. Саме від цього шару залежав колір виробу.
Найчастіше посуд покривали класичним білим, але й інші кольори також періодично застосовувалися. Кухонне начиння набувало глянсового відтінку і тепер залишалося зробити його більш «ошатним» – нанести візерунки за допомогою заготовлених трафаретів.
4. Зарубіжні технології нанесення емалі
Емальований посуд часто оздоблювали малюнками з квітами, фруктами чи звірятами/ фото: pikabu.ru
Емальований посуд виготовляли і за кордоном. Наприкінці 80-х більшість зарубіжних заводів перейшли на повністю автоматичне виробництво. Роботи-машини стали не лише виготовляти циліндри, а й наносити емаль та декор за допомогою пульверизатора. Завдяки такій техніці емаль лягала більш якісно та рівно. У Радянському Союзі перейти на нову технологію змогли лише два великі підприємства, щоправда, вони спеціалізувалися на виготовленні металевих поверхонь для газових плит та холодильних систем. Однак стара радянська технологія також дозволяла виготовляти красивий стильний посуд, який можна зустріти у кожному будинку. Вона продовжувала мати підвищений попит ще кілька десятків років.
5. Сучасне виробництво емальованого посуду з чорним обідком
У Росії до цього дня виготовляють емальований посуд / фото: ru.pinterest.com
Після розпаду Радянського Союзу російські виробники продовжили виготовляти емальований посуд із чорним обідком. Звичайно, їхня кількість сильно скоротилася, але заводи працюють і зараз. І незважаючи на те, що тепер підприємства оснащені комп'ютерними технологіями та обладнанням, посуд продовжують виготовляти з тим самим обідком чорного кольору.
Зараз емальований посуд можна зустріти у лікарнях, дитячих садках чи шкільній їдальні/ фото: life-ussr.ru
Мабуть, у кожній радянській родині був емальований чайник, оздоблений об'ємними квітами чи фруктами. З такого барвистого чайника було приємно налити чай, особливо якщо він байховий — з чого робили байховий чай і чому він так називається.
Sourse: novate.ru
