
МіГ-21 можна сміливо назвати одним із найвідоміших літаків другої половини XX століття. Його силует із тонким трикутним крилом та повітрозабірником у носовій частині став символом цілої епохи, а назва давно перетворилася на номінальну. Машина, яка вперше піднялася в повітря ще наприкінці п'ятдесятих, виявилася настільки вдалою, що десятиліттями залишалася в строю, пережила своїх ровесників і для багатьох країн стала основою бойової авіації.
1. Народження легенди

Прототип МіГ-21.
На момент створення МіГ-21 авіація лише входила до нової ери надзвукових швидкостей. Радянські конструктори мали створити літак, який зможе подолати звуковий бар'єр, впевнено розвивати швидкість більше двох махів і при цьому залишатися відносно простим у виробництві та експлуатації. Робота над новим проектом в ОКБ Мікояна велася за умов жорсткої конкуренції коїться з іншими конструкторськими бюро. Після довгих і важких експериментів саме дельтовидне крило виявилося найкращим для досягнення надзвуку, а доповнював його дивний повітрозабірник з конусом у носовій частині, який зміг ефективно спрямовувати повітря до двигуна.

Фронтовий винищувач МіГ-21.
Перший політ дослідного зразка відбувся у 1955 році, а вже через кілька років серійні машини почали надходити до частини. На ті часи МіГ-21 здавався технологічним проривом: літак міг розганятися до швидкості понад дві тисячі кілометрів на годину і підніматися понад 17 кілометрів. Цікаво, що конструкція залишалася відносно простою, що полегшувало масове виробництво. Під час холодної війни ці якості виявилися вирішальними, а Радянський Союз міг швидко озброїти свої ВПС і передати техніку союзникам. Сам МіГ-21 увійшов в історію як дуже вдалий літак із ідеальним балансом між складністю, швидкістю та можливостями.
2. Сила та слабкості

МіГ-21 став одним із наймасовіших літаків.
Вже у перші роки служби МіГ-21 продемонстрував свій потенціал. Літак легко долав звуковий бар'єр, розганявся до позначки понад дві тисячі кілометрів на годину і дозволяв пілотам вести бій на висотах, недосяжних для багатьох суперників. Для військової авіації кінця п'ятдесятих це був справжній стрибок уперед: раніше подібні показники вважалися прерогативою експериментальних зразків, а тепер вони стали доступними масовому фронтовому винищувачу. На ньому можна було швидко навчати пілотів, а невибагливість дозволяла літаку працювати навіть у складних умовах, що особливо цінувалося у країнах із не найрозвиненішою інфраструктурою. Однією з головних переваг МіГ-21 була його масовість. За роки виробництва збудували понад одинадцять тисяч машин.

Обмежена аеродинаміка та різноманітне озброєння.
Утім, універсальним МіГ-21 назвати не можна. Його радіус дії був порівняно невеликий, що обмежувало застосування на далеких маршрутах та змушувало ретельно планувати вильоти. Авіоніка за мірками кінця XX століття виглядала надто простою, а станції радіолокації мали обмежені можливості. Крім того, у ближньому маневреному бою літак вимагав високої кваліфікації пілота – форма крила для цього погано підходила. Проте переваги та недоліки виявилися напрочуд збалансованими. За рахунок високої швидкості, простої конструкції та доступності МіГ-21 став незамінним для фронтової авіації, а масовість зробила його учасником десятків конфліктів у всьому світі – від Близького Сходу до Південно-Східної Азії, і скрізь його оцінили.
3. Модернізації та друге життя

Літак досі залишається в експлуатації.
Здавалося б, літак, створений наприкінці п'ятдесятих, мав піти на спокій разом зі своїми ровесниками ще в сімдесяті роки. Але у МіГ-21 все склалося інакше: він одержав безліч модернізацій і зумів пережити не одне покоління винищувачів. У Радянському Союзі еволюція йшла шляхом поступового посилення машини — з'являлися нові версії з покращеною авіонікою, потужнішими двигунами і розширеним арсеналом озброєння. Найвдалішою модифікацією став МіГ-21біс.

МіГ-21біс.
Роботи над МіГ-21 йшли у кількох країнах. Наприклад, в Індії його не просто закуповували, а й збирали за ліцензією, перетворивши на основний бойовий літак індійських ВПС. Саме тут цей винищувач пройшов глибоку модернізацію під назвою Bison: літак отримав сучасний радар, систему управління озброєнням, можливість застосування керованих ракет та навіть елементи «скляної кабіни». По суті, це було старе добре МіГ-21, але з начинкою, що відповідає вимогам кінця XX — початку XXI століття. І саме ці модернізовані варіанти брали участь у повітряних сутичках вже у нашому часі, демонструючи, що вік для легенди не завжди є вироком.

Румунська Lancer.
Чи не відставали й інші країни. У Румунії розробили свою версію – Lancer, яка отримала західну електроніку та озброєння. Навіть через десятиліття після першого польоту винищувач залишався у строю і навіть отримав нові можливості із численними оновленнями. Це «друге життя» МіГ-21 є унікальним явищем в авіації. Рідко який літак здатний залишатися затребуваним понад півстоліття, пройти через десятки програм оновлення та зберегти бойове значення. Для багатьох країн модернізовані МіГ-21 стали компромісом між дорогими новими винищувачами та необхідністю підтримувати обороноздатність на належному рівні. І саме завдяки таким програмам “старий” зумів дожити до XXI століття і навіть взяти участь у бойових діях.
4. Спадкоємці

Віддалений нащадок МіГ-29.
Багато ідей, вперше реалізовані в МіГ-21, знайшли продовження в пізніших радянських винищувачах. Його прямим ідейним спадкоємцем можна назвати МіГ-29, де збереглася ставка на маневреність та простоту обслуговування, але вже з урахуванням нових технологій та вимог. Паралельно розвивалася лінія важких винищувачів, що призвела до створення Су-27, але саме МіГ-21 став школою для сотень пілотів та інженерів, які напрацювали безцінний досвід та згодом втілили його в інших проектах.

Китайський J-7.
Не менше значення винищувач мав поза СРСР. У Китаї на базі МіГ-21 створили власне сімейство J-7, а потім і сучасніші літаки, які досі літають у складі ВПС цієї країни та деяких її союзників. Для цілої низки країн Азії та Африки цей винищувач став першим по-справжньому сучасним надзвуковим літаком, з якого розпочиналася національна авіація. Завдяки рідкісному поєднанню якостей, він десятиліттями залишався основою бойових частин, і в деяких країнах його модернізовані версії досі продовжують службу.
Ще цікаве з нашого каналу:
Sukhoi SuperJet: чому надія та ненависть «Аерофлоту» майже не літає
Сучасні винищувачі сильно від своїх предків. На даний момент актуальним є так зване п'яте покоління, до якого належить і російський винищувач Су-57 , який недавно отримав нові двигуни і тепер зможе показати всі свої можливості.