Танки «Абрамс» завжди позиціонувалися як одні з найзахищеніших у світі, але, як показала практика, жодна броня не гарантує абсолютного захисту. Особливо у реаліях сучасного бою. Навіть «Абрамси» виявилися вразливими для протитанкових гранат та ракет, тому спеціально для них розробили найновіший комплекс активного захисту.
Коли броня вже не рятує
Абрамс./ Фото: pinterest.com
Нинішні бойові машини вже давно перестали бути просто залізними коробками, прикритими товстим шаром сталі. Сучасний танк — це насамперед баланс між мобільністю, вогневою міццю та захистом. І якщо раніше основний акцент у захисті робився на броню та екрани, то сьогодні цього недостатньо. Майже кожен конфлікт останнього десятиліття показує: навіть захищені машини легко стають мішенню для керованих ракет, переносних гранатометів і, що особливо тривожно, ударних дронів. Ракети, що б'ють у дах вежі або борт із засідки, роблять уразливими навіть такі гіганти, як M1 Abrams. Ця машина, яка колись стала символом американської переваги на полі бою, теж опинилася в ситуації, де броня — це лише половина рівняння. Ідея в тому, щоб не просто тримати удар, а заздалегідь відбивати його, прийшла не відразу. Але поява недорогих і точних засобів поразки змусило військових шукати способи відбити атаку до того, як вона досягне корпусу.
Trophy та перші кроки до активного захисту
Абрамс із КАЗ Trophy./ Фото: ytimg.com
Одним із перших рішень, яке почали впроваджувати на Abrams, стала система Trophy – розробка ізраїльських інженерів, яка зарекомендувала себе у реальних боях. Американська армія обрала Trophy як тимчасовий, але вже випробуваний захід, щоб не гаяти час на розробку з нуля. Комплекси почали встановлюватися на M1A2 SEP v2 та v3, і хоча вони реально збільшили живучість машини, повністю інтегрувати систему в танк не вдалося.
Структура КАЗ Trophy./ Фото: pinterest.com
Проблема була не лише у вазі. Саме компонування Abrams не надто сприяло швидкому встановленню навісних модулів. Довелося жертвувати частиною зовнішнього обладнання, прокладати додаткові лінії живлення та переглядати алгоритми керування. Конструкція, що вийшла, стала важчою, складніше в обслуговуванні і не завжди встигала відпрацювати на всі цілі. Проте Trophy показав, що активний захист має потенціал, якщо займатися нею як тимчасовою мірою, бо як частиною загальної архітектури танка. Цей досвід став точкою відліку у роздумах над наступним поколінням захисту.
Новий стандарт: активний захист для M1E3 Abrams
Новий танк M1E3 Abrams./ Фото: yahoo.com
Рішення відмовитися від глибокої модернізації та піти шляхом створення нового танка не було спонтанним. M1E3 стала відповіддю на запит не просто посилити броню, а переосмислити саму концепцію захисту машини на полі бою. У цьому проекті система активного захисту не прикручується постфактум, а одразу проектується як частина загальної структури – на рівні планування, схем підключення та взаємодії всіх підсистем. Нова система, що розробляється спеціально для M1E3, не обмежується перехопленням одиночних ракет. Її завдання — створення замкненого «кільця» спостереження та протидії навколо танка. Ключову роль грає радар кругового огляду з високою частотою сканування. Він відстежує обстановку у часі, виділяючи небезпечні об'єкти і визначаючи їх траєкторію. Разом з ним працюють оптичні сенсори, здатні засікати тепловий слід ракети, що підлітає, навіть на тлі перешкод.
КАЗ отримають нові Абрамси./ Фото: armyrecognition.com
Після виявлення мети система не чекає на команду від екіпажу — вона самостійно приймає рішення про запуск захисного снаряда. Ці боєприпаси є мініатюрними зарядами спрямованої дії, які знищують загрозу в повітрі, до контакту з танком. Причому постріл відбувається над лоб, а суворо під потрібним кутом, залежно від траєкторії ворожого снаряда. При цьому інженери намагаються мінімізувати зону поразки, щоб уникнути випадкової шкоди для піхоти або іншої техніки поряд.
У комплекс входить найсучасніша техніка. Фото: wp.com
Серед особливостей нової системи є глибока інтеграція з електронікою танка. Вона обмінюється даними із системою управління вогнем, навігацією та навіть зовнішніми розвідувальними каналами. Є задуми щодо передачі інформації іншим машинам у ланці, щоб не лише відбитися від загрози, а й попередити союзників. Це вже не просто захист – це елемент командної тактики. M1E3 сприймається не як окрема одиниця, а як вузол у загальній бойовій мережі. Інженери передбачили та адаптацію до різних типів загроз. Йдеться не тільки про класичні ПТУРи або снаряди, а й про дрони-камікадзе, баражуючі боєприпаси і навіть снайперські постріли по оптиці. Програмне ядро комплексу здатне оновлюватись, підлаштовуючись під нові сценарії атак, включаючи асиметричні загрози у міських умовах.
Сюди увійшли й старі системи та нові./ Фото: armyrecognition.com
Особлива увага приділяється архітектурі комплексу. За рахунок дублюючих каналів зв'язку та автономних модулів система продовжує працювати навіть за часткового пошкодження. Якщо один блок вийшов з ладу, інші автоматично беруть його функції. Електроніка захищена від імпульсних перешкод, а програмне забезпечення проходить перевірку на стійкість до кібервтручання. Живиться все від модернізованої бортової енергосистеми, яку допрацювали спеціально з урахуванням високих навантажень від сенсорів та процесорів обробки даних.
Чи випускатимуть сам танк, невідомо./ Фото: akamaized.net
Важливо й те, як розміщуються елементи комплексу. Ставка робиться на модульність: якщо пошкоджено один сектор, його можна замінити без зняття обладнання. Антени, блоки керування і навіть пускові модулі ховаються в корпусі або під броньовими кожухами. Система живиться від загальної енергомережі танка без необхідності зовнішніх джерел. Це позбавляє машину від уразливих ділянок та спрощує обслуговування. Розробники наголошують, що активний захист нового зразка не повинен заважати роботі екіпажу. Тому в управлінні все максимально автоматизовано, а людина лише контролює роботу системи загалом. Все це повинне знизити навантаження і підвищити реакцію машини на загрозу – особливо в тих випадках, коли рахунок йде на секунди.
Куди ж далі?
Старі Абрамси також, швидше за все, модернізують./ Фото: armyrecognition.com
Розробка для M1E3 Abrams показує, в якому напрямку рухається сучасна бронетехніка. Тепер мета — не лише вижити в бою, а й не дати себе вразити зовсім. З'являються нові виклики. Складність електроніки, питання стійкості до радіоперешкод, необхідність навчання екіпажу роботі з такою системою – все це потребує часу та ресурсів. Як би там не було, але сама ідея активного захисту міцно увійшла до вигляду майбутнього танка. Вона вже не розглядається як розкіш чи тимчасове доповнення. Це частина конструкції, без якої сучасні бойові машини опиняться в положенні дичини на полі, де хижаків стає все більше. І, схоже, у майбутніх конфліктах перемагатиме не лише той, хто краще стріляє, а й той, хто вміє вчасно прикритись.
Нещодавно був представлений новий танк Abrams M1E3 , за допомогою якого задумували вирішити численні проблеми ОБТ США, у тому числі і недостатній рівень захисту. Щоправда, з великою кількістю сучасних технологій танк виходить надзвичайно дорогим, а потім незрозуміло, в якому вигляді він потрапить у серійне виробництво, якщо це взагалі станеться.
