Сер Патрік Стюарт, легенда сцени та екрану, залишив яскравий слід у серцях мільйонів. Його багатогранний талант і невтомна любов до мистецтва виявилися в ролях, що охоплюють покоління та жанри.
Народжений 13 липня 1940 року, Стюарт розпочав свою кар’єру на сцені у 1959 році, і з того часу його присутність на театральних підмостках та в кіно стала незмінною. Від Шекспіра до наукової фантастики, його акторська майстерність захоплювала глядачів по всьому світу.
Театральні шанувальники пам’ятають його як Галілео, дофіна Франції чи Тома Снаута. Любителі фантастики – як незламного капітана Жана-Люка Пікарда з “Зоряного шляху: Наступне покоління” та мудрого професора Чарльза Ксав’є з “Людей Ікс”. А хтось міг знати його як Скруджа, імператора Уріела чи короля Губота, а можливо, навіть як самого Шекспіра. Кожен знаходив у його ролях щось своє, щось особливе, що резонувало з його власним досвідом.
Багато акторів можуть похвалитися стабільною кар’єрою, але Стюарту вдалося досягти того, що не кожному дано: його ім’я асоціювалося з неймовірною універсальністю, і будь-яка роль у його біографії могла стати вхідними дверима до всього його вражаючого доробку.
У світі наукової фантастики та фентезі нерідко доводиться покладатися на минулі успіхи, але Стюарт не був одним із тих, хто спочивав на лаврах. Хоча деякі його пізніші роботи межували з повторенням, він активно уникав будь-якого “прив’язання” до найвідоміших ролей, демонструючи прагнення до нового та несподіваного.
Його тривала кар’єра, що передувала “Зоряному шляху”, охоплювала театр, кіно та телебачення, що, ймовірно, допомогло йому не бути надто прив’язаним до одного образу. Але коли ви бачите, як він веде скінхедів у “Зеленій кімнаті” (Green Room), озвучує балакучу вівцю в “The Sheep Detectives” чи кумедно божевільного директора ЦРУ в “Американському татусеві” (American Dad) – зверніть увагу на його роботи в озвучуванні, цей чоловік обожнював мікрофон! – ви бачите, наскільки сильно він любив роботу, яка вимагала повного занурення в роль. Насправді, здавалося, він отримував задоволення від будь-якого виклику, навіть такого простого, як представлення гурту Salt-N-Pepa на “Суботньому вечорі в прямому ефірі” (Saturday Night Live).
Ця готовність брати участь у чомусь новому, зберігаючи при цьому повагу до себе (це було не стільки вимогою, скільки ввічливим, але твердим проханням), є однією з багатьох причин його довголіття. Подібно до найкращої сурогатної батьківської фігури, він був вчителем, захисником і дядьком, яким був і в реальному житті. Стюарт завжди був поруч, і він давав нам це зрозуміти. Хвиля спогадів свідчить про те, що ми не забудемо його найближчим часом.
Дізнатися більше на: gizmodo.com