Чи може вітамін С уповільнити розвиток передлейкемічних станів? Учені діляться результатами перших клінічних випробувань
Вітамін С може впливати на епігенетичну регуляцію клітин крові, активуючи ферменти TET, які беруть участь у деметилюванні ДНК та контролюють експресію генів. Порушення роботи цих ферментів, зокрема внаслідок мутацій гена TET2, належать до механізмів розвитку мієлоїдних неоплазій. Саме тому дослідники перевірили, чи здатне пероральне застосування аскорбінової кислоти впливати на перебіг передпухлинних станів та ранніх форм мієлоїдного раку.
У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні EVITA взяли участь 109 пацієнтів із клональною цитопенією невизначеного значення (CCUS) або мієлоїдними неоплазіями низького ризику. Дослідження проводили в Данії та США. Упродовж 12 місяців 55 учасників отримували 1000 мг вітаміну С на добу, а 54 – плацебо. Основним критерієм оцінювання була швидкість росту патологічних клітин.
Первинна кінцева точка статистично не відрізнялася між групами: вітамін С не продемонстрував достовірного впливу на темпи клонального росту. Водночас у пацієнтів, які приймали препарат, спостерігалися зміни траєкторій запальних цитокінів, а частота серйозних побічних явищ була нижчою – 33 % проти 57 % у групі плацебо. Анемія, пневмонія, гострий асептичний артрит і внутрішні кровотечі реєструвалися рідше на тлі застосування вітаміну С, хоча шлунково-кишкові розлади виникали частіше.
Особливу увагу привернули результати тривалого спостереження. За медіани 33,6 місяця було зафіксовано 35 смертей: 24 у групі плацебо та 11 серед пацієнтів, які отримували вітамін С. Загальна виживаність виявилася вищою у групі вітаміну С, однак цей результат потребує підтвердження у масштабнішому дослідженні третьої фази, оскільки він не належав до основної кінцевої точки випробування.
«Ми натхненні отриманими результатами та тим, що вони потенційно можуть означати для людей із ранніми захворюваннями крові. Поки що зарано формулювати рекомендації на їхній основі, але ми сподіваємося, що масштабніше дослідження дасть більш визначені відповіді», – зазначила Кірстен Грьонбек, докторка медицини та філософії, співавторка дослідження з Університетської лікарні Копенгагена Рігсгоспіталет (Данія).
Отримані дані не підтверджують здатності вітаміну С безпосередньо стримувати клональне розростання, проте вказують на його біологічну активність та прийнятний профіль безпеки в досліджуваній популяції. Потенційне покращення виживаності є важливим сигналом для подальших досліджень, але не підставою для самостійного призначення високих доз препарату або зміни чинної тактики спостереження за пацієнтами із CCUS.