Народження кераміки — одного з найдавніших людських винаходів — досі оповите таємницею. Проте нові дослідження можуть допомогти розгадати цю загадку.
Гіпотеза про «природний горн»
У своїй новій роботі, опублікованій у журналі Geomorphology, спелеолог Амос Фрумкін висуває так звану «гіпотезу про природний горн». Він припускає, що первісні люди, спостерігаючи за лісовими пожежами, зрозуміли, що вогонь здатен назавжди твердити глину, і це відкриття могло стати основою для створення нових знарядь праці.
Фрумкін досліджував геологічні утворення в районі Йорданської долини, що датуються двома різними періодами. Він виявив свідчення інтенсивних лісових пожеж та сильної ерозії ґрунту в обидва періоди. З огляду на те, що кераміка почала з’являтися в цьому регіоні приблизно в той же час, що й пізніший із досліджених періодів, можна припустити, що люди помітили вплив природних лих (пожеж) на навколишній ландшафт і навчилися використовувати це спостереження для створення нових інструментів, зокрема посуду.
«Лісова пожежа зазвичай сприймається як катастрофа, але природні збурення також можуть відкривати людям доступ до нових матеріалів і нових можливостей», — зазначив Фрумкін з Єврейського університету в Єрусалимі. «Якщо це так, то одна з найважливіших людських технологій могла виникнути частково завдяки тому, що люди навчилися наслідувати те, що вони вже бачили в природі».
У своєму дослідженні Фрумкін посилався на два окремі періоди, розділені понад 100 000 років. Перший період, приблизно 129 000–116 000 років тому, збігався з останньою міжльодовиковою епохою і «характеризувався екстремальною кліматичною нестабільністю» через «фундаментальну реорганізацію регіональних погодних систем», згідно з науковою статтею. Геологічні докази свідчили про екстремальні періоди посухи, за якими слідували сильні шторми.
Натомість другий період припадає на ранній Голоцен, приблизно 11 000–7 000 років тому. Радіовуглецеве датування та хімічний аналіз обох періодів виявили значні сплески сполук, пов’язаних з пожежами та сильною ерозією. На цій ділянці також розташовувалося одне з найбільших докерамічних поселень неоліту в регіоні, разом із ознаками того, що люди залишали це місце на піку пожеж та ерозії.
Порівняння цих двох періодів, на думку Фрумкіна, може свідчити про кілька речей. Важливо зазначити, що одразу після останньої міжльодовикової епохи кераміка в регіоні не з’явилася. У цьому сенсі попередній період міг слугувати «природним контролем» з «іншими когнітивними та соціальними контекстами». Проте пізніше, коли людські спільноти стали більш осілими та соціалізованими, з’явилося більше простору для «парадоксальної креативності» перед обличчям стихійних лих.
«Спільноти неоліту в долині річки Йордан, ймовірно, спостерігали, як вогонь трансформує глину під їхніми поселеннями та навколо них, і зрозуміли, що цей процес можна відтворити навмисно», — заявив Фрумкін.
Фрумкін наголосив, що це лише одна з можливих теорій. По-перше, як і в більшості галузей палеонтології та археології, наявні докази поки що недостатні — хіба що ми могли б подорожувати в часі й запитати первісних людей безпосередньо. Теорія також припускає, що природне випалювання глини було дуже помітним для місцевих спільнот, і цілком можливо, що виникненню кераміки сприяло багато факторів.