На громадське обговорення висунуто Стандарт медичної допомоги «Дисліпідемії при ендокринних захворюваннях». Документ зміщує акцент із простого контролю ліпідограми на комплексну оцінку атеросклеротичного серцево-судинного ризику, корекцію основного гормонального порушення та досягнення індивідуальних цільових рівнів атерогенних ліпідів. Передбачається міждисциплінарне ведення пацієнтів сімейними лікарями, ендокринологами, кардіологами та іншими фахівцями.
Усім пацієнтам з ендокринною патологією та дисліпідемією пропонується оцінювати серцево-судинний ризик за шкалою SCORE2 або SCORE2-OP. Після цього визначатимуть цільовий рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ). До оцінки мають входити загальний холестерин, тригліцериди, ХС ЛПНЩ, не-ХС ЛПВЩ, а за показаннями – аполіпопротеїн B. Додатково можуть враховуватися сімейний анамнез ранніх серцево-судинних подій, ожиріння, фізична неактивність, передчасна менопауза, підвищений рівень ліпопротеїну (a) та високочутливого С-реактивного білка.
Окрему увагу приділено вторинній природі дисліпідемії. За явного гіпотиреозу гіполіпідемічне лікування пропонується починати після досягнення еутиреозу, оскільки гормональна декомпенсація сама може змінювати ліпідний профіль. У разі субклінічного гіпотиреозу та гіперліпідемії можна розглянути призначення тироксину як засобу зниження ХС ЛПНЩ. При персистуючому синдромі Кушинга статини рекомендовані незалежно від розрахованого ризику. За акромегалії та дефіциту гормону росту ліпідний профіль необхідно контролювати відповідно до етапу діагностики й лікування.
Для пацієнтів із цукровим діабетом передбачені окремі алгоритми. При цукровому діабеті 2 типу та стійких тригліцеридах понад 1,7 ммоль/л, попри досягнення цільового рівня ЛПНЩ на статинах, за наявності додаткових факторів ризику рекомендовано приймати етиловий ефір ейкозапентаєнової кислоти в дозі 4 г/добу. За діабетичної ретинопатії до статинів рекомендується додавати фенофібрат, а за цукрового діабету 2 типу в поєднанні з хронічною хворобою нирок 1–4 стадій або після трансплантації нирки статини призначають незалежно від шкали ризику.
Базовою ліпідознижувальною терапією залишаються статини. Якщо цільового ХС ЛПНЩ не досягнуто на максимально переносимій дозі, передбачена комбінована терапія з езетимібом або інгібіторами PCSK9. Для пацієнтів з дуже високим ризиком цільовий рівень ХС ЛПНЩ становить менше ніж 1,4 ммоль/л з додатковим зниженням щонайменше на 50 % від вихідного рівня; для пацієнтів з високим ризиком – менше ніж 1,8 ммоль/л. За екстремально високого ризику запропоновано ціль – менше ніж 1,0 ммоль/л.
Практично важливим є і те, що Стандарт не дозволяє використовувати гормональну терапію як заміну гіполіпідемічній. У жінок після менопаузи дисліпідемію пропонується лікувати статинами відповідно до серцево-судинного ризику; при синдромі полікістозних яєчників (СПКЯ) ліпідознижувальні препарати не повинні застосовуватися для лікування гіперандрогенії або безпліддя. У чоловіків тестостерон призначають за андрогенними показаннями, а наднизький рівень ХС ЛПВЩ, особливо без гіпертригліцеридемії, має спонукати до пошуку можливого зловживання анаболічними стероїдами.