Які були моторки у СРСР? /Фото: yaplakal.com.
Широке виробництво моторних човнів, доступних приватному покупцю, розгорнулося СРСР після закінчення Другої світової. Звичайно, як і сьогодні, коштувала більшість цих суден немало. Особливо, якщо йшлося про човен з корпусом із алюмінієвих сплавів. З іншого боку, для радянських рибалок-аматорів були припасовані і надувні човни, в тому числі моторні.
1. «Козанка»
Насправді човнів було багато. /Фото: barque.ru.
Серія радянських моторних човнів, що заслуговує на згадку вже хоча б з тієї причини, що була першою у своєму роді. Ні, моторні човни з алюмінієвим корпусом у СРСР робили і до Козанки. Однак останній став першим подібним човном, що вільно продавався в приватні руки населення за допомогою роздрібної торгівлі. Спочатку «Козанка» виготовлялася зовсім не суднобудівним заводом. Батьком човна є Казанський авіаційний імені Горбунова, що був заснований ще 1932 року. Саме тут свого часу випускали такі літаки як Пе-8, Ту-16, Ту-22, Ту-104, Ту-160 та ще багато інших. На «здачу» робили човни та ще дещо.
Випускалися “Козанки” з 1955 року. Пізніше човни стали збирати на Чорноморському суднобудівному заводі, заснованому ще в 1879 році. Закрито завод із 2021 року через банкрутство. Там алюмінієві човни виходили світ під маркою «Южанка». На початку 1970-х років роздрібна ціна подібних човнів коливалася від 350 до 420 рублів залежно від конкретної моделі та оснащення. Модель «Козанка-2М» стала першим вітчизняним алюмінієвим моторним човном. Вже до кінця 1960-х років продукцію казанського та миколаївського заводів можна було побачити на річках та озерах усього СРСР.
2. «Дніпро»
Коштували дуже по-різному. /Фото: youla.ru.
Річка, мотоцикл і катер. У нашому випадку йдеться лише про останню. Ще один «споживчий» моторний човен, що випускався в СРСР як для потреб держави, так і для роздрібної реалізації. Як нескладно здогадатися, виготовляли їх у радянській Україні. Робили човни з дюралюмінієвим корпусом та вітровим склом на Херсонському суднобудівному заводі з 1973 року. Сам завод, збудований у гирлі Дніпра, був заснований у 1951 році на місці колись існуючої морської фортеці Російської імперії, побудованої для захисту Херсона ще в 1778 році.
До слова, Херсон має давні суднобудівні традиції. Ще за часів імперії тут було створено Адміралтейство та верф. Перший корабель “Слава Катерини” зійшов тут зі стапелів у 1783 році. Первинцями радянського підприємства стали танкери «Херсон» та «Грозний». Крім скромних човнів, на ХСЗ також будували криголамні судна. Перші моторні човни сімейства «Дніпро» програвали за характеристиками тим же «Козанкам», особливо щодо стійкості на хвилях. Однак після першої ж модернізації майже всі проблеми були вирішені. Завод же працює донині, хоча 2016 року і пережив банкрутство.
3. «Уфимка» та КО
Був величезний асортимент гумових човнів. /Фото: youla.ru.
Коли мова заходить про радянські надувні моторні човни, то насамперед багато громадян згадують лінійку «Уфимка». Човен справді був непоганий. При цьому не можна не відзначити, що насправді була лише одним із багатьох знакових човнів, що випускалися Уфімському гумотехнічному заводі. «Турист», «Дельфін», «Агідель», «Омега» — ось лише мала дещиця надувних човнів, що свого часу випускав завод для потреб армії, народного господарства та населення. Історія УРТЗ розпочалася у роки Другої світової війни. Підприємство з'явилося в результаті евакуації радянської промисловості у віддалені від фронту регіони країни. Батьками УРТЗ були одразу два підприємства: «Червоного трикутника» з Ленінграда та Ярославський ЗРТІ. Першу продукцію підприємство випустило 1942 року. Завод справно працював аж до розпаду Радянського Союзу. Проблеми уфімського підприємства почалися лише в «лихі 1990-ті». На сьогоднішній день одне з найбільших підприємств гумових виробів не тільки в регіоні, а й у країні – порожнє. Місцеві подейкують, що радянське обладнання зрештою було порізано на метал новими господарями.
4. «Лисичанка»
Дехто коштував чимало. /Фото: barque.ru.
Ще один свого часу неймовірно популярний надувний човен з прогумованої тканини. Використовувалася головним чином рибалки на прісних водоймах. Вироблялися «Лисичанки» на (яка несподіванка) Лисичанському ЗРТІ. Підприємство було збудовано лише за три роки буквально з нуля в рамках семирічного плану розвитку. Першу продукцію завод гумотехнічних виробів випустив уже 1966 року. Звичайно ж човни були лише однією із статей виробництва. У роки радянської влади підприємство випускало найрізноманітнішу формовану та неформовану гумову продукцію для потреб народного господарства та населення. На жаль, доля Луїзіанського ЗРТІ виявилася багато в чому аналогічною долі його уфимського родича. У 2017 році завод почали розбирати на металобрухт, а через два роки він зовсім остаточно припинив своє існування. Разом із підприємством у небуття пішли й колись популярні серед співвітчизників надувні човни.
5. «Прогрес»
Вибір був однозначно. / Фото: 1604.ru.
Насамкінець хочеться згадати ще одну серію радянських моторних човнів, цього разу з металевим корпусом. Йдеться про продукцію Куйбишевського авіаційного заводу. Завод працює досі. Подейкують, що своїм силуетом моторний човен «Прогрес» завдячує сімейству американських торпедних катерів Elco PT-103, частково скопійованих радянськими фахівцями в роки Другої світової війни. Основна маса човнів йшла у народне господарство (туризм), хоча купити «Прогрес» могла й приватна особа. Щоправда, коштував човен майже вдвічі дорожчий за згаданий на початку «Козанки».
А ось цікаве відео з нашого каналу – Які країни з-поміж великих постачальників можуть добувати «чорне золото» ще 200 років:
Протягом збройової теми читайте про 8 радянських танків , які «запізнилися» на Другу світову.