Сухарик німецькою. /Фото: author.today.
Коли мова заходить про німецьку бронетехніку часів Великої Вітчизняної війни, то насамперед згадують усілякі «Тигри» та «Пантери». Найбільш обізнані назвуть “Штуги”, а також “Трійки” та “Четвірки”. Деякі громадяни також згадують монструозних “Королів”. Чи потрібно казати, що парк тевтонської сталі переліченими представниками не обмежувався? Не кожен знає, що був у німців і свій власний «Сухарик» в особі Marder III.
Дешево та сердито. /Фото: worldwarphotos.info.
1939 рік. У Чехословаччині неспокійно, провокатори Гейдріха каламутять воду, підштовхуючи чеське населення до антинімецьких виступів. Над Богемією згущуються хмари. У березні парламент Словаччини під керівництвом прем'єр-міністра автономії Йозефа Тисо оголошує відділення регіону від країни. У той же день президент Чехословаччини Еміль Гаху летить до Берліна, де покірно погоджується прийняти німецький протекторат над країною. Незабаром німецькі війська входять до країни практично без будь-якого опору. На всю країну тільки капітан піхоти Карел Павлик пам'ятає про те, що слова військової присяги – це не тобі не слово з трьох букв на паркані. І все ж таки організованого опору Чехословаччина надати загарбникам не може. Союзники та гаранти Богемії також не діють. Так, у руках «тисячолітнього рейху» виявляється один із найбільш промислово розвинених регіонів Європи того часу. Всі наступні роки чеський народ приречений працювати на німецький мілітаризм.
Самохідка проти танків. /Фото: en.topwar.ru.
До 1942 року Німеччина вже повною мірою воює з СРСР. Поступово стає остаточно зрозуміло, що незважаючи на оптимістичні (для рейху) довоєнні оцінки господарства та суспільства СРСР, справи не так добре, як хотілося б. У Німеччині відверто недооцінили як радянське суспільство, і військово-технологічний потенціал країни. Сучасні радянські танки Т-34 і КВ-1 в середньому виявляються помітно найкраще, що є в Німеччині. Гірше того, СРСР готовий постачати цю «штуковину» сотнями та тисячами на фронт. Все це змушує німців, з одного боку, терміново модифікувати техніку, що вже є в їхньому розпорядженні. А з іншого боку – розробляти принципово нові і куди більш грізні машини. Так, саме в рамках цієї гонки 1942 року дебютує важкий танк «Тигр», а 1943 року до фронту дістанеться перше видання «Пантери». При цьому було б наївно вважати, що з 1941 по 1942/1943 німецькі вояки сиділи на положенні «ждунів», покірно чекаючи на граційні новинки німецького танкобудування. У справі боротьби з радянськими танками мали тевтонці і «проміжні» варіанти.
Випустили близько 1.5 тисячі таких. /Фото: waralbum.ru.
Найбільш масовим і успішним серед таких “виробів” сміливо може вважатися сімейство самохідних артилерійських установок “Marder”, створене в 1942 році. З німецької назва цих машин перекладається як «куниця». По суті, це класичний бюджетний мисливець на танки: дешеве шасі, мінімум бронювання, відкрите бойове відділення, якась протитанкова гармата зверху – дешево та сердито. Найближчим вітчизняним аналогом такої установки може сміливо вважатися старий-добрий Сухарік – Су-76. При цьому важливо відзначити, що досвід створення таких самохідок був у німців і до цього. 1939 року в Німеччині невеликим тиражем (200 шт) випустили Panzerjager I, побудовані за аналогічною схемою. Проте, вже до 1941 року ці машини багато в чому застаріли і не могли вражати танки Т-34 на дистанції понад 500 метрів через відверто слабку гармату.
Той самий чеський танк. / Фото: russian7.ru.
Нова самохідка в особі Marder використовувала ту ж схему і концепцію. Головною ж якісною відмінністю «Куниці» були гармати. Перший варіант оснащувався 76-мм Pak.36(r) (переробки потрійних радянських Ф-22). Другий варіант передбачав встановлення 75-мм PaK 40/3. Остання легко впізнається за наявності на стволі дульного гальма. Що ж до шасі, то тут на допомогу прийшли головним чином чесько-французькі трофеї. Більшість Куніц ставили на шасі чехословацьких танків Panzer 38 (t). Декілька самохідок також побудували, використовуючи французькі артилерійські тягачі Lorraine 37L. Був також варіант з використанням шасі списаних німецьких Panzer II, проте він великої популярності не набув. Бойова маса «Куніць» не перевищувала 11.5 тонн, що дозволяло рухати самохідку навіть 150-сильним двигуном. На шосе швидкість установки сягала 32 км/год. Екіпаж складався з 4 осіб і розташовувався у бойовому відділенні, встановленому по центру шасі. Бронювання було слабким, хоча товщина лобового щитка сягала 50 мм.
Серйозна машина. /Фото: warthunder.ru.
Завдяки оснащенню PaK 40/3 і Pak.36(r), Marder демонстрував високі показники ефективності проти більшості середніх танків Союзників. Хоча основна маса «Куніць» провоювала на радянсько-німецькому фронті, кілька цих самохідок застосовувалися на інших ТВД, у тому числі в Африці. Ці САУ випускалися до 1944 року включно. За цей час німці встигли спорудити на базі чеських та французьких машин трохи більше 1.7 тисяч цих мисливців. Найбільшу ефективність «Куниця» демонструвала під час стрільби підкаліберними снарядами на дистанції до 900 метрів. При цьому номенклатура боєприпасів в асортименті установки була дуже широкою, включаючи, зокрема, осколково-фугасні, кумулятивні, бронебійні та навіть димові снаряди. І хоча після 1944 року ці самохідки більше не випускалися, воювала машина аж до 8 травня 1945. Сьогодні побачити одну з небагатьох машин цього сімейства, що залишилися, можна в танковому музеї в Кубинці.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Які країни з-поміж великих постачальників можуть добувати «чорне золото» ще 200 років:
Протягом збройової теми читайте про 8 радянських танків , які «запізнилися» на Другу світову.