Що це за звання? /Фото: schusters.ru.
Військові звання часів Російської імперії звучать для вуха сучасної людини чудово. При цьому, якщо громадянин з XXI століття вирішить порівняти тогочасні звання з сучасними списковими, то його чекає безліч цікавих відкриттів. Причому серед знайдених знайдеться як чимало відверто «європейських», так і чини з суто місцевим російським колоритом.
Не так вже все відрізнялося. / Фото: auction.ru.
Крім цілком звичних прапорщиків, сержантів, капітанів, майорів, полковників і генералів, в імперській системі звань була різноманітна вітчизняна екзотика на кшталт фельдфебелів, фур'єрів, капралів, феєрверкерів, урядників (у козацьких військах) і, звичайно ж, під. При цьому сучасна людина не знайде у Російській імператорській армії звання лейтенант. До 1917 останнє використовувалося суто на військово-морському флоті Імперії. І тут можна було б поскаржитися на тему про те, що в 1918 році Червона армія перервала багатовікову традицію військових звань, ось тільки це не зовсім так із двох причин.
Насправді, все не складно. /Фото: YouTube.com.
По-перше, протягом усієї історії Російської армії й у т.ч Російської імператорської армії система звань неодноразово змінювалася і реформувалася. Причому змінювалися, з'являлися і зникали як окремі найменування звань, а й їх смислове наповнення. Найяскравішим прикладом тому є історія становлення звання «прапорщик» у російській традиції. По-друге, можна скільки завгодно міняти звання з організаційних та бюрократичних міркувань, проте такого роду перестановки дуже рідко впливають на якісний вміст явища. Що, до речі, добре видно на ситуації навколо таких імперських звань як підпоручик і поручик, які, здавалося б, зникли з російської військової традиції в 1917-1918 роках (якщо винести за дужки армії Білих у громадянській війні).
Вся справа в ієрархії. /Фото: en.topwar.ru.
Військові чини Російської імперії поділялися на нижні та вищі. Нижні чини – це цілком передбачувано і закономірно основна маса військовослужбовців армії та флоту. Поділялися нижні чини ще на дві категорії: рядові (солдати та матроси) та унтер-офіцери. Останні – це молодший командно-начальницький склад імператорської армії. У перекладі сучасною мовою це сержанти, старшини та нинішні/радянські прапорщики. Вищі чини російської армії своєю чергою ділилися обер-офіцерів, штаб-офіцерів і генералів. Сподіватимемося, що з останніми все і так зрозуміло – це Олімп військової ієрархії. Що ж до обер- та штаб-офіцерів, тут вже знадобляться деякі пояснення. Раз вже почали з генералів, то й рушимо по спадній.
Не надто високе звання. /Фото: ruskontur.com.
Отже, штаб-офіцери – це сучасною мовою старший офіцерський склад. За часів заходу імперії це майори (скасовані 1884-го), підполковники та полковники. Як бачимо, від пізньорадянської та сучасної системи ці звання нічим не відрізняються. У свою чергу обер-офіцери імперії – це сучасною мовою молодший офіцерський склад. Крім козаків і кавалерії, тут у нас прапорщики, підпоручики, поручики, штабс-капітани та капітани. При цьому виникає кумедна колізія з назвами та смислами. Так, «унтер» – з німецької молодший, а «обер» – старший. Тому, переводячи звання на сучасний манер, дуже важливо не заплутатися у словах та смислах! Але як бачимо, підпоручики та поручики у системі звань Російської імператорської армії – це де-факто представники першої сходинки офіцерського командного складу. На нинішній манер, тодішні підпоручики та поручики – це добре знайомі сучасним людям молодші лейтенанти та лейтенанти.
Грошей багато не отримували. / Фото: auction.ru.
Окремо варто пояснити за прапорщиків. За часів РІ це де-факто було перше офіцерське звання. Однак, положення прапорщиків на заході імперії було хиткім. Напередодні Першої світової війни цей чин видавали переважно офіцерам запасу, військовослужбовцям, які пройшли спеціальні курси підготовки. Найчастіше це були вихідці офіцерських училищ і дворянства, а колишні унтер-офіцери, тобто, що вийшли з простого народу імперії.
У сухому залишку можна констатувати, що якщо розкласти аналогічно будь-яку іншу систему військових чинів, у тому числі ранньорадянську, то повного збігу за кількістю звань звичайно ж не буде. Однак, функціональні аналоги тих чи інших звань та посад є у кожній армії світу. У тому, що поручик, по суті, лейтенант – переконатися зовсім не складно. Достатньо подивитися на те, які функції виконували офіцери із цим званням. Так за часів імперії поручикам довіряли командування ротою, батарей або у випадку з кавалерією – ескадроном. Тобто. тактичними підрозділами між взводом та батальйоном/полком, якщо говорити у категоріях піхоти.
Офіцери-офіцери … / Фото: кострома100.рф.
Напевно, багатьом також цікава відповідь на питання про те, наскільки добре (або погано) відчували себе поручики в російському суспільстві того часу. Якщо говорити коротко: не жалілися, але й далеко не жували. Взагалі, російський (і не тільки) офіцер тієї пори на мілині та в боргах – це нормальне явище. За мірками простого люду поручики отримували непогані гроші – 55-60 рублів на місяць. Для порівняння, фабричний робітник заробляв близько 8-15 рублів на місяць. Здавалося б, величезні гроші? І так, і ні. Так як на гаманець офіцера на той час значною мірою лягали витрати, пов'язані з підготовкою себе-красивого до служби. Зокрема це стосувалося пошиття форми, що було дуже і дуже недешево. Дворянський спосіб життя і «суспільні підвалини» того часу так само слабко сприяли накопиченню грошей офіцерами. Та й оренда житла найчастіше обходилася у серйозну (не)копійку.
А ось цікаве відео з нашого каналу – «Космонавт Юрій Гагарін»: навіщо Радянський Союз побудував найбільший науковий корабель:
Протягом теми читайте про KRISS Vector – американський пістолет-кулемет, який майже непомітно підкорив увесь світ і став улюбленцем спецназу.