Розбираємось, де закінчується здоровий глузд і починається технологічний фольклор.
Ми змінюємо смартфони кожні кілька років і вважаємо, що знаходимося на вістрі прогресу, але при цьому всерйоз сприймаємо дурні технологічні забобони з середини 2000-х. І добре це стосувалося тільки старшого покоління, яке з гаджетами на ви, але ні: подібні речі регулярно можна почути і від тих, хто буквально ріс зі смартфоном або планшетом у руках.
Достатньо заглянути в коментарі під будь-якою статтею про технології на Лайфхакері, щоб зустріти знайоме: «екрани 120 Гц не потрібні», «телефон шкідливо залишати на зарядці на ніч», «колонки нас підслуховують» і таке інше. Люди не тільки щиро вірять у все це, але й відчайдушно сперечаються з оточуючими, множачи помилки і передаючи їх далі.
Вирішили розібрати найпопулярніші стереотипи про гаджети і пояснити, чому настав час залишити штампи в минулому.
1. Вивантаження програм із панелі багатозадачності корисне
Багато хто регулярно закриває програми в панелі багатозадачності, вважаючи, що так смартфон працюватиме швидше, а розряджатися — повільніше. Логіка проста: чим менше програм, тим нижче навантаження на систему та акумулятор. Ця звичка тягнеться ще з часів старих смартфонів, коли зайві процеси справді могли сповільнювати роботу, і досі активно підтримується порадами з інтернету.
Але штука в тому, що сучасні iOS- та Android-додатки у списку багатозадачності не працюють активно і не витрачають ресурси. Постійне примусове закриття може збільшити навантаження на акумулятор: при повторному запуску системі доводиться заново завантажувати додаток і дані.
Отже, закривати програми має сенс лише у виняткових випадках — якщо вони зависли або працюють некоректно. В решту часу смартфон набагато ефективніше керує пам'яттю та енергією самостійно.
2. Новий пристрій потрібно повністю розрядити перед першою зарядкою
Ця порада досі кочує за форумами, коментарями та пам'ятками для новачків. Вважається, що першу зарядку після покупки гаджета потрібно обов'язково починати лише після повного розряду — нібито так акумулятор «калібрується», набирає максимальну ємність і в майбутньому витрачатиме енергію повільніше. Коріння міфу сягає часів нікель-кадмієвих та нікель-металгідридних батарей: у них дійсно був ефект пам'яті, через який неправильна зарядка могла з часом зменшувати доступну ємність.
Зараз у смартфонах, ноутбуках і навушниках частіше використовуються літійні та літій-полімерні акумулятори, у яких такого ефекту просто немає. Основне калібрування виконується ще на заводі, а потім контролер живлення сам відстежує рівень заряду під час використання. Користувачеві не потрібно робити нічого вручну – навпаки, для літієвих батарей повний розряд не потрібен і навіть шкідливий, тому що прискорює зношування акумулятора і скорочує термін служби.
3. Вимкнення Wi-Fi та Bluetooth заощаджує батарею
Якщо щось включено, значить воно споживає енергію. У контексті бездротових модулів це пояснюється тим, що вони постійно шукають мережі, обмінюються даними та розряджають батарейку. Отже, Wi-Fi і Bluetooth обов'язково треба вимикати, коли вони вам не потрібні. Звичка тягнеться з часів, коли радіомодулі справді були ненажерливими. Але вже давно Wi-Fi та Bluetooth у режимі очікування майже не впливають на автономність.
Основна витрата енергії припадає на екран, процесор, мобільну мережу та активні програми, а не на самі бездротові чіпи. Більш того, постійні ручні перемикання можуть призвести до її додаткових витрат, тому що система щоразу заново встановлює з'єднання.
Так що при повсякденному використанні відключати Wi-Fi та Bluetooth заради економії заряду просто немає сенсу. Виняток — це ситуація, коли сигнал дуже поганий і пристрій постійно намагається перепідключитися.
4. Залишати смартфон на зарядці на ніч шкідливо для акумулятора
Один із найстрашніших міфів, який ніхто не хоче перевіряти на своєму смартфоні. Та й як можна сумніватися? Адже залишаючись підключеним до розетки, він перезаряджається, перегрівається та втрачає ємність. А приклад наводяться старі телефони, які і справді страждали від такого. Але часи давно змінилися.
Сучасні пристрої стали набагато розумнішими: їх контролери живлення припиняють подачу енергії і не допускають перезаряджання. Більше того, смартфон не “підливає” струм безконтрольно: після досягнення 100% заряд подається невеликими імпульсами і тільки в міру природної саморозрядки. А якщо включити функцію оптимізації в налаштуваннях, то рівень взагалі обмежується 80%, і пристрій досягне його лише перед пробудженням власника.
Реальне зношування батареї більше прискорює перегрів, регулярні глибокі розряди та інтесивне використання смартфона в процесі зарядки.
5. Екрани 120 Гц – чистий маркетинг та розлучення
Скепсис навколо підвищеної частоти оновлення зазвичай будується на простому аргументі: «око все одно не бачить різниці». Для багатьох смартфон – це месенджери та пара відео на день, а значить, 60 Гц за очі. Доповнює картину досвід перших моделей зі 120 Гц, де технологія справді швидше розряджала акумулятор і видавалася зайвою переплатою за цифри в характеристиках. Так за підвищеною частотою поновлення і закріпилася погана слава.
Насправді 120 Гц — це абстрактний трюк, а конкретна технічна характеристика, що впливає плавність інтерфейсу. Різниця помітна при прокручуванні списків, перегляді анімацій, жестовому керуванні та в іграх. Зображення оновлюється вдвічі частіше, рухи виглядають плавнішими, а затримки стають меншими. Нові смартфони ще й використовують адаптивну частоту, знижуючи її до 1–10 Гц у статичних сценах, тому навіть заощаджують заряд, якщо порівнювати з фіксованою частотою 60 Гц.
6. Смартфон не можна заряджати в режимі енергозбереження
Звучить максимально нелогічно, але у людей і цьому є пояснення: якщо режим енергозбереження обмежує роботу системи до базових потреб, то й зарядка в ньому йде «неправильно». Звідси побоюються, що акумулятор заряджається довше, не до кінця або навіть зношується сильніше. Іноді до цього додають думку, що енергозбереження потрібно вимикати для нормальної роботи контролера живлення, інакше система функціонуватиме некоректно.
Але проблема тут лише одна: все це не має нічого спільного з реальністю. “Економка” впливає на роботу процесора, фонових додатків, синхронізацію та візуальні ефекти, але ніяк не заважає самому процесу зарядки. За нього відповідає окремий контролер, який працює незалежно від системних режимів та заряджає акумулятор так, як потрібно у конкретний момент.
Більше того, при включеному енергозбереженні смартфон менше навантажується і гріється слабше – а це якраз батареї на користь. Отже, заряджати його в цьому режимі не тільки можна, але в деяких ситуаціях і логічно.
7. Смартфони розмагнічують банківські картки
Ця страшилка гуляє ще з часів, коли безготівкова оплата тільки-но почала масово витісняти паперові гроші. Підступ нібито в тому, що смартфон створює магнітне поле і може розмагнітити карту, якщо носити їх разом у кишені чи гаманці. І термінал після такого сусідства не зможе її розпізнати.
Насправді смартфони фізично не здатні пошкодити банківську картку. Магнітне поле від їх динаміків, бездротової зарядки або електроніки надто слабке, щоб розмагнітити смугу. До того ж, у картах давно вже встановлюють чіпи NFC, яким магніти взагалі не страшні.
А якщо картка все-таки виходить з ладу, причини зазвичай набагато прозаїчніше: знос, тріщини, перегини. Ризик для магнітної смуги можуть представляти хіба що дуже потужні магніти в аксесуарах, наприклад, магнітних тримачах, але не електроніка самого смартфона.
8. Ноутбук не можна постійно тримати на зарядці
Ще один поширений міф, який зазвичай пояснюють так: якщо ноутбук постійно працює від розетки, акумулятор деградує і втрачає ємність, зношуючись даремно. А щоб це виправити, радять регулярно відключатися та працювати автономно, щоб продовжити життя батареї. Особливо це чують ті, хто більше користується ноутбуком в стаціонарному режимі. Треба визнати, що частка правди в цьому є, але невелика.
Проблема не в самому факті постійного підключення до розетки, а в тому, в яких умовах знаходиться акумулятор. Літієві батареї швидше зношуються за умови тривалого перебування на гранично низькому або високому рівні заряду, а також при підвищеній температурі. Тому сучасні ноутбуки живляться безпосередньо від мережі після повного заряджання, а додатково ще й обмежують рівень заряду 70-80% при постійній роботі від розетки.
Тут все залежить від конкретного виробника та системи, так що не зайвим буде зазирнути в налаштування електроживлення, перевірити наявність оптимізованого режиму зарядки і переконатися, що він включений.
9. Чим більше мегапікселів, тим краще камера
Підступний стереотип, який безбожно експлуатують маркетологи. Він виглядає особливо переконливо, тому що спирається на просту і зрозумілу логіку: чим більше число, тим кращий результат. У рекламі та характеристиках камер саме мегапікселі часто виносять на перший план, а порівняння “48 проти 108” або “12 проти 50” здається очевидним. Так і створюється помилкове відчуття, що якість фото залежить від кількості точок на знімку, а все інше – деталі для ентузіастів.
На практиці ж мегапікселі відповідають лише за роздільну здатність зображення, а не за його якість. На підсумковий результат значно сильніше впливають розмір сенсора, якість оптики, світлосила, стабілізація та алгоритми обробки. До того ж висока роздільна здатність камер потрібна в першу чергу для бінгінгу. Це коли кілька сусідніх пікселів поєднуються в один, щоб захоплювати більше світла і знижувати рівень шуму. Тому зазвичай камери на 50 і 108 Мп за замовчуванням знімають у роздільній здатності 12-27 Мп, а висока кількість у характеристиках потрібна швидше для рідкісних сценаріїв на кшталт обрізки кадру, що імітує зум.
10. Віртуальна оперативність не гірша за фізичну
Цей міф активно підігрівають виробники та маркетологи: смартфону додають з панського плеча ще 4, 8 або навіть 16 ГБ віртуальної оперативної пам'яті, одразу збільшуючи його цінність в очах недосвідчених покупців. І тут знову гра на цифрах: якщо системі доступно більше пам'яті, значить, програми рідше вивантажуються, інтерфейс працює стабільніше, а сам смартфон поводиться як модель з великим обсягом ОЗУ. Але це помилка.
Розширення пам'яті – не додаткова RAM, а лише частина внутрішнього накопичувача, що використовується як тимчасова заміна. За швидкістю вона не порівнянна із справжньою оперативною пам'яттю. Наприклад, LPDDR5X — це десятки гігабайт на секунду, тоді як навіть швидкий UFS-накопичувач — лише кілька ГБ/с із значно більшою затримкою.
Така «віртуальна ОЗУ» не прискорює систему, а лише дозволяє довше тримати програми у фоні. У кращому випадку це зменшує кількість перезапусків, у гіршому створює зайве навантаження на накопичувач. Замінити фізичну оперативність вона не може і додаткової продуктивності не дає.
11. Колонки та смартфони нас підслуховують
Цей страх знайомий багатьом: ви обговорюєте з кимось покупку дивана, подорож чи новий гаджет, а за кілька годин бачите рекламу рівно на цю тему. Збіг здається страшним, щоб бути випадковим, і висновок напрошується сам собою: гаджети підслуховують наші розмови через мікрофон. Та й у соцмережах повно подібних історій, які підживлюють цю теорію змови.
Насправді рекламні системи не слухають розмови, а використовують величезні масиви поведінкових даних: історію пошуку, відвідані сайти, лайки, підписки, геолокацію, активність у додатках і навіть поведінку людей зі схожими інтересами. Алгоритми вгадують наміри не рахунок прослуховування, а завдяки точному аналізу.
Сюди додається й ефект виборчої уваги, коли ми помічаємо лише ту рекламу, що збіглася з недавніми думками, та ігноруємо десятки нерелевантних оголошень. В результаті створюється відчуття стеження, хоча на практиці йдеться про прогнозування та big data, а не про роботу мікрофона. Та й якби ваш смартфон дійсно записував звук постійно, як каже міф, він би розряджався куди швидше.
12. Публічний Wi-Fi безпечний, якщо він під паролем
Пароль створює відчуття захищеності. Якщо доступ не відкритий усім поспіль, то з'єднання безпечне. Кафе, готелі та коворкінги часто підкреслюють, що Wi-Fi «закритий», а пароль видають на чеку або біля стійки — і цього достатньо, щоб спокійно заходити в пошту, соцмережі і навіть банківські програми. У голові наявність коду автоматично прирівнюється до шифрування та контролю доступу, хоча це далеко не одне й те саме.
Пароль у публічному Wi-Fi захищає лише від випадкових підключень, але не від перехоплення даних усередині самої мережі. Всі користувачі знаходяться в одному сегменті, так що за бажання та певних навичок трафік легко перехопити або підмінити. Адміністратор мережі теж теоретично бачить, що через неї проходить. Тому для публічних мереж діє просте правило: не запроваджувати чутливі дані, не працювати з банківськими сервісами без гострої необхідності та по можливості використовувати анонімайзери чи мобільний інтернет. Пароль – це лише вхідний квиток, але не гарантія безпеки.
13. Інкогніто-вкладки у браузері повністю анонімні
Наївний міф, у який вірить напрочуд багато людей. Режим інкогніто часто сприймають як якийсь плащ-невидимку для інтернету: вмикаєте — і можна спокійно заходити будь-куди, не залишаючи слідів. Та й логіка начебто зрозуміла: браузер не зберігає історію, куки та дані форм, а отже, ніхто нічого не дізнається. В описі режиму зазвичай фігурують слова «приватний» та «приватний», що лише посилює відчуття анонімності.
Однак режим інкогніто вирішує куди скромніше завдання. Він лише не зберігає на вашому пристрої дані – історію, пошукові запити та кукі – після закриття вкладки. Все інше залишається як є: сайти, як і раніше, бачать вашу IP-адресу, провайдер — весь трафік, а адміністратор мережі або роботодавець — куди ви заходили. Рекламні алгоритми теж нікуди не зникають, особливо якщо ви десь авторизуєтеся.
Режим інкогніто зручний, щоб не залишати слідів на чужому комп'ютері або для входу до іншого облікового запису, але до справжньої анонімності він не має жодного відношення.
14. Випромінювання від телефону шкідливе для здоров'я
Ця досить стара страшилка, як і раніше, жива. Люди побоюються класти телефон поряд з ліжком або в кишеню джинсів, адже від нього виходить випромінювання, яке повільно, але шкодить організму. Звідси і ритуали: прибрати смартфон подалі на ніч, не тримати його близько до тіла, а то й зовсім ставитись до нього мало не як до джерела радіації.
На практиці випромінювання від смартфона — це звичайні радіохвилі, які відносяться до неіонізуючого випромінювання без доведеної шкоди організму, що підтверджує нещодавнє з 250 тисячами учасників, що тривало сім років. Їх потужність строго обмежена нормами, а рівень впливу в рази нижчий від того, що може завдати шкоди здоров'ю. Тим більше що основна потужність випромінювання припадає на моменти активного зв'язку, наприклад розмови або передачу даних, а не просто телефон, що лежить поряд. Тож якщо хочеться прибрати смартфон подалі на ніч – це скоріше питання комфорту та звичок, а не турботи про здоров'я.
Напевно, ви зустрічали й інші технологічні міфи. Пишіть у коментарях – буде цікаво почитати!