Яка машина була у Штірліца? /Фото: YouTube.com.
Кожен, хто дивився серіал «Сімнадцять миттєвостей весни», має непогано пам'ятати класичний автомобіль Штірліца. Очевидно, що радянський розвідник їздив аж ніяк не на якомусь «корыті». Деякі навіть стверджують, що їздив персонаж на розкішному Horch 853. Але чи так це насправді? Ні, у Штірліца була інша машина. Хоча й подібна помилка сформувалася не на порожньому місці.
Неодноразово показується у кадрі. /Фото: kinoafisha.info
У 1969 році в Радянському Союзі було опубліковано новий роман Юліана Семенова. Через два роки про цей твор буде знати і говорити буквально вся країна. Йдеться, звичайно ж, про роман «Сімнадцять миттєвостей весни», сюжет якого розповідає про спроби радянської розвідки зірвати сепаратні мирні переговори Третього рейху та Союзників. Сюжет роману заснований на реальних подіях щодо так званої американо-британської операції «Санрайз» (Світанок). При цьому навіть ті, хто не читав оригінал Семенова, напевно, дивилися дуже добротну 12-серійну екранізацію. У літературній основі неодноразово описуються поїздки Штірліца на автомобілі, проте марка та модель машини не називаються. Через що сформувалася аматорська версія про те, що радянський розвідник катався на розкішному Horch 853!
Ні, Штірліц їздив не на Хорсі. /Фото: autos.yahoo.com.
Мабуть, частково це переконання підкріплювалося тим фактом, що ще 1967 року на радянські екрани вийшов інший шпигунський трилер – «Щит і меч», знятий за однойменним романом Вадима Кожевнікова. І там радянський глядач і побачив той самий заповітний Horch 853. Автомобіль, що зіграв вельми помітну роль другого плану, був з колекції «Мосфільму». Радянській кіностудії машина як предмет культурної та освітньої цінності дісталася після Другої світової війни. Що ж до книжкового Штірліца, то з огляду на його легенду він дуже навряд чи зміг би дозволити собі такий дорогий автомобіль, як 853-й. Все-таки цей Horch був долею «патентованої» німецької еліти. При цьому, на відміну від роману, в екранізації автомобіль розвідника неодноразово показують із боку, що дозволяє нам безпомилково визначити марку та модель.
Зате Horch був у Щиті та мечі! /Фото: okko.tv.
Власне, в серіалі наш герой їздить на куди менш представницькому Mercedes-Benz W153, який так само відомий як Mercedes-Benz 230. Заради справедливості за тодішніми німецькими мірками машина ця була все ще розкішною і жодного разу не дешевою. Хоча й дещо доступнішою, ніж легендарний Horch 853. Що ж до 230-го, то це був середньорозмірний автомобіль з 2 або 4 дверима в залежності від типу кузова і конкретної моделі. Випускалися W153 як седанів, так і як кабріолети. Виробляли автомобіль з 1938 по 1943 рік, через що зробили їх не так вже й багато – 4 262 екземпляри. Що цікаво, на відміну від неодноразово згаданого 853-го свого 153-го у радянських кіношників не було. Тому Радянському Союзу довелося купити автомобіль у приватних колекціонерів. Правда, незабаром у нього зламався двигун, тому куплений Mercedes-Benz використовувався виключно для зйомок павільйону. Тому радянським кінематографістам довелося шукати ще один 230-й. Знайшли його у самій Німеччині, коли займалися натурними зйомками на вулицях Берліна.
У Штірліца машина була простіше. /Фото: kz.kinoafisha.info.
У рух автомобіль наводився 2.3-літровим чавунним агрегатом М153 з віддачею в 55 кінських сил за 3 тисячі обертів на хвилину. Заправлявся автомобіль 72-м бензином і мав паспортну витрату пального на рівні 11 літрів на 100 км. шляху. Цікавою особливістю 230-х років була передбачена можливість підключення до існуючої паливної системи додаткових баків ємністю до 30 літрів. Коробка передач була механічною з 4 ступенями. Заявлена максимальна швидкість становила 116 км/год під час руху шосе. Ще однією цікавою фішкою конструкції 230 Мерседеса була наявність автономної пічки за допомогою якої можна було прогрівати двигун до пуску, а також опалювати салон. Звісно ж, для цього печічку доводилося «годувати» бензином. В середньому одна година обігріву обходився автомобілю втрату 1.5 літрів пального. Таким чином при повних баках наш Mercedes міг простояти на морозі як відносно теплий будиночок майже 1.5 діб.
Красиві машини. / Фото: drive2.ru.
Парочку слів варто сказати і про салон автомобіля, який треба визнати і, за сучасними мірками, виглядає дуже не кисло. Так, моральне старіння на обличчя. Проте, якість обробки, виконання елементів салону та підбір матеріалів – викликають повагу. А крісла W153 можна спокійно ставити навіть у сучасний автомобіль, настільки вони розкішні і комфортні. Варто ще раз акцентувати увагу на тому, що автомобіль цей таки позиціонувався в Німеччині як розкішний. Простим смертним така машина була, звичайно ж, недоступна. Їздили на 230-х високорангові військові чини, державні чиновники, співробітники національної безпеки. З людей, не причетних до державної служби, дозволити собі такого красеня зміг би хіба що успішний підприємець.
Машина була відмінна. / Фото: oldcarfoto.ru.
На закінчення відзначимо, що після Великої Вітчизняної війни представницька кількість Mercedes-Benz W153 опинилась у Радянському Союзі. У країні Рад трофейні «Мерседеси» використовувалися по-різному від таксі до службових автомобілів. Ось тільки умови експлуатації 230-х були такі, що вже за десять років у країні не залишилося жодної машини цієї моделі в хорошому стані. Тоді ніхто не подумав про те, що слід зберегти хоча б один 153-й для тих самих кіностудій. Втім, час після війни був такий, що на подібні «вишукування» люди просто не морочилися.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 7 найкращих рушниць Радянського Союзу, успіх яких перевершити практично неможливо:
Продовжуючи тему, читайте про те, чому американський спецназ вибрав гвинтівку від збройового бутіка.