Незважаючи на те, що жити в Радянському Союзі було не так просто і легко, проте були в цей час і свої плюси, які відіграли далеко не останню роль в історії країни. Наприклад, у СРСР робили дуже якісні та практичні речі, що користуються величезним попитом і популярністю не тільки у радянських громадян, а й у іноземців, які охоче скуповують з полиць деякі товари та техніку.
1. Годинник: від “Чайки” до “Командирських”
Радянський годинник Чайка. Фото: i0.wp.com.
Як би скептично це не звучало, але Країна Рад тривалий час була на піку популярності серед виробників та експортерів годинників по всьому світу, складаючи пристойну конкуренцію Швейцарії, яка могла похвалитися своєю неперевершеною якістю, збиранням та дизайном. Взяти хоча б ту саму «Чайку» та «Ракету», назву яких було замінено на «Sekonda» та «Cornavin», відповідно. Складання та якість були на висоті, як і дизайн, що відрізняється своєю лаконічністю. Їх купували як чоловіки, так і жінки, що крокували в ногу з часом і модною течією тих часів.
Та сама Перемога, яка мала величезну популярність як у радянських громадян, так і іноземців. Фото: bing.com.
Втім, винятком не стала і гучна «Перемога», яка через п'ятнадцять років від дня випуску на честь річниці перемоги у ВВВ, полетіла до космосу разом із собакою Чорнушкою. Чи варто говорити про те, що після цієї події популярність годинника зросла в кілька разів. Їх буквально почали скуповувати у кожному куточку планети, про це свідчить активний експорт у тридцять вісім країн.
Зліва направо: Командирський годинник та Схід. Фото: bing.com.
Але, мабуть, найулюбленішою маркою в іноземців, був водонепроникний «Командирський» годинник, зроблений на Чистопольському годинниковому заводі в 65-му році. Спочатку цей годинник випускався для Міноборони країни, але через пару років його пустили в масове виробництво для вільного продажу. І якщо вірити чуткам, то першу партію розкупили менш ніж за пару годин, незважаючи на досить високу ціну в сорок п'ять рублів. Бажаючі всіма силами намагалися отримати заповітний годинник, тому часто переплачували в два, а то й утричі більше фарцівникам.
2. Фотоапарат «Зеніт»
Гордість СРСР – фотоапарат Зеніт Є. Фото: coberu.ru.
Не меншою популярністю та попитом у Країні Рад користувалися фотоапарати. Саме від продажу «Києва», «Ломова», «Обрію», «Салюту» та «Зеніту» держава отримувала чималий дохід, поповнюючи скарбницю. Однак найбільш затребуваним і бажаним був саме «Зеніт», який так любили іноземці, які буквально вишиковувалися за ним у чергу. Його охоче купували у Великій Британії, Італії, Франції, Австрії та інших країнах по всьому світу. Любили цей фотоапарат за те, що він був надійний як Швейцарський годинник, комфортно сидів у руці, виглядав дуже солідно, а головне — працював без нарікань, даючи чітке зображення знімків у будь-яких погодних умовах та за будь-якого освітлення. І все це за цілком прийнятну ціну. Незабаром «Зеніт» розійшовся у дванадцять мільйонів екземплярів у всьому світі, завоювавши довіру як у радянських громадян, так і іноземців.
3. Мотоцикл «Урал»
Урал. Фото: i.pinimg.com.
Що вже казати, а Радянський Союз міг похвалитися не лише виробництвом годинників та фотоапаратів, а й мотоциклами, що розліталися по всьому світу, не встигнувши зійти з конвеєра. Найпопулярнішим вважався «Урал» (за чутками, повністю «злизаний» з німця BMW), що побачив світ у сорокові роки. Спочатку він призначався для Червоної Армії, але за кілька років мотоцикли стали виробляти й звичайних громадян.
Мотоцикл Урал мав величезний попит навіть у закордонних зірок. Фото: bing.com.
У селах і селах – вони вважалися справжнісінькою робітничою конячкою, а в містах – ними красувалися перед мажорами з дорогими машинами, адже дозволити собі «Урал» міг далеко не кожен. Що стосується іноземців, то серед любителів радянського мотоцикла з коляскою було помічено Еван Макгрегор, Бред Пітт та Стівен Тайлер. Цінувалися ці мотоцикли насамперед за їхню надійність та наявність коляски, в якій було зручно перевозити не лише пасажирів, а й усі необхідні речі, у тому числі і продукти, і навіть тварин.
4. Машина «Нива»
Нива – радянський позашляховик. Фото: i.pinimg.com.
«Урал» був не єдиним транспортним засобом, за яким стояли в черзі навіть іноземці. Так, наприклад, відома «Нива», що зійшла з конвеєра, коштувала від семи до дев'яти мільйонів рублів – неймовірно величезні гроші на той час. Однак незважаючи на ціну, радянським громадянам доводилося повсюдно поборотися за чотириколісну конячку, оскільки більшу частину партій авто відправляли закордон, в такі країни як Великобританія, Бельгія, Норвегія. Перший радянський джип у тих країнах буквально скуповували у перші дні постачання, відриваючи з руками. Багатьох приваблював не тільки сучасний на ті часи дизайн, а й надійний кузов, і, звичайно ж, легке управління – плавний хід і прохідність у будь-якій місцевості мало кого могли залишити байдужим. Тому багато радянських громадян десятиліттями відкладали гроші, щоб прикупити собі всюдихід.
5. Одяг від В'ячеслава Зайцева
Вбрання, представлене В'ячеславом Зайцевим. Фото: i07.fotocdn.net.
Не меншою популярністю користувалися дизайнерські вбрання радянського кутюр'є В'ячеслава Зайцева, чия колекція одягу вперше була представлена на показі моди в столиці Франції і це при тому, що за часів Радянського Союзу, у жорстких умовах залізної завіси, радянським дизайнерам всі дороги на світовий подіум були закриті, не були. Проте саме В'ячеслав зміг пробитися крізь купол, зарекомендувавши себе серед іноземних колег та публіки. Вбраннями, створеними радянським кутюр'є, мріяли модниці з Країни Вранішнього Сонця, Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Італії і навіть Франції. Захоплювалися роботами В'ячеслава та дизайнери зі світовим ім'ям, такі як Донна Каран, Клод Монтана, Ханае Морі та інші. І зовсім не дивно, що згодом радянський дизайнер став в одному ряду з Роберто Каваллі та П'єром Карденом.
6. «Біленька» та осетрова ікорка
Любили іноземці та радянську осетрову ікру. Фото: s11.pikabu.ru.
Не меншим попитом користувалася в іноземців і радянська горілка «Біленька», що славиться своїм смаком та кришталево чистим виглядом. Тому закордонні гості частенько забирали з собою пару-трійку пляшок, щоб пригостити своїх друзів та рідню. Втім, осетрова ікра також розкидалася іноземцями, які відвідували Країну Рад, а все тому, що за кордоном ікра коштувала дуже дорого і вважалася справжнісіньким делікатесом, а в СРСР ціна була доступною, та й якість відмінною. То чому б, власне, не прихопити з собою кілька баночок?
У Радянському Союзі окрім популярних товарів були і закриті міста , які досі перебувають під грифом «Цілком таємно».
