На початку 4-го десятиліття XX століття в Німеччині було створено перший в історії 8-колісний бронеавтомобіль. Конструкція, втілена в життя тевтонськими фахівцями, виявилася не просто вдалою, а багато в чому випередила свій час. Машини, що виявилися на її основі, становили відому небезпеку навіть для середніх танків тієї пори. Більше того, на тодішній досвід розробки та застосування бронеавтомобілів у Німеччині конструктори дивляться до цього дня.
Почалося все з такого дива.
Для вирішення певних завдань на полі бою бронеавтомобіль краще танка. Крім очевидних недоліків у порівнянні з броньованим гусеничним «потвором», така техніка має низку серйозних переваг. Як правило, бронеавтомобілі мають більшу мобільність, кращий ресурс і запас ходу, менш вимогливі до якості екіпажу, а також простіше в експлуатації та обслуговуванні. Нарешті, бронеавтомобілі банально дешевші. При цьому подібна техніка цілком може мати захищеність на рівні легкого танка. Що ж до озброєння, то воно також може бути цілком представницьким і як мінімум відповідає рівню тих самих легких танків.
Потім був такий бронеавтомобіль.
Переважна більшість перших бронеавтомобілів створювалася на шасі комерційних вантажівок. Однак можливості останній були швидко вичерпані, через що довелося розробляти нові колісні платформи. Єдиною справжньою проблемою більшості бронеавтомобілів тривалий час була прохідність. Через що ще в 1930-ті роки в різних країнах робилися спроби створення гібридних машин на колісно-гусеничному ході. Якісного прориву у сфері прохідності такої техніки ще до початку війни змогли досягти німецькі інженери, створивши перший 8-колемний повнопривідний бронеавтомобіль в історії Sd.Kfz. 231 8-Rad, що прийшов на зміну шестиколісному задньопривідному Sd.Kfz. 231 6-Рад. Для свого часу 231-й став не лише проривною, а чи не досконалою конструкцією. Машина мала виняткову маневреність і могла їздити вперед і назад з рівною швидкістю. При цьому за прохідністю новинка майже не поступалася тодішнім танкам.
1943 року з'явилася Пума.
Карбюраторний 150-сильний агрегат машини забезпечував 8-тонній машині питому потужність 18.5 л.с/т, а запасу ходу бронеавтомобіля вистачало приблизно на 300 км/год. Озброїли новинку 20-мм гарматою, такою самою, як у легкого танка T-II. При цьому обидві машини мали 15-мм лобове бронювання. У питанні захищеності 231-а поступалася лише бортами. До 1943 німці встигли наклепати для вермахту близько 600 таких машин, коли на зміну їм прийшла більш досконала модифікація – Sd.Kfz. 234. Від 231-ї новинка відрізнялася відсутністю опорної рами, не зміну якої прийшов несучий корпус. Також машина обзавелася новим дизельним двигуном чеського виробництва з віддачею в 210 «конячок», що дозволило зберегти високу прохідність та динаміку незважаючи на зростання маси машини. Надалі на базі 234-го броньовика була створена ціла серія машини розвідки та підтримки.
Гарна машина.
Найвідомішою ж модифікацією виявилася 234/2, яка отримала прізвисько «Пума» (на честь американської дикої кішки). Що цікаво, новинка пішла на озброєння бронетанкових військ Німеччини (панцерваффе), ставши в них єдиною колісною бойовою машиною. Сьогодні багато експертів називають «Пуму» першим колісним танком в історії, а деякі взагалі нарікають її самим збалансованим бронеавтомобілем Другої світової війни. Головною особливістю Sd.Kfz. 234/2 на тлі інших машин серії передбачуваним стало озброєння. У вежу “Пуми” тевтонські конструктори запхали 50-мм гармату KwK39/1 L/60. Така сама стояла на пізніх модифікаціях середнього німецького танка Pz.Kpfw. ІІІ. До неї був доданий 7.92-мм кулемет MG42. При цьому бронювання «Пуми» довели до 30 мм із фронту та до 8 мм по бортах (15 мм борт вежі). Боєкомплект складався з більш ніж 50 фугасних та бронебійних снарядів.
Машина випередила свій час.
Завдяки представницькому озброєнню на дистанції в кілометр «Пума» практично гарантовано била будь-який легкий танк або бронеавтомобіль. При цьому на дистанції 500-600 метрів машина ставала смертельно небезпечною навіть для середніх танків Союзників, включаючи М4 «Шерман» і Т-34. На щастя, наклепати у великій кількості цих кішок німці так і не встигли. Усього для потреб вермахту було випущено 101 «Пуму». Пов'язано це було з дефіцитом кольорових металів, що почався в Німеччині. У військовому керівництві Третього рейху остаточно віддали перевагу танкам як більш суттєвому і необхідному виду озброєння в ситуації, що склалася. Як наслідок, серйозного впливу на перебіг бойових дій «Пуми» надати не могли. Однак конструкція цієї машини виявилася багато в чому випередила свій час. І хоча сьогодні колісні танки сьогодні використовуються лише епізодично, на досвід німецьких конструкторів сучасні інженери дивляться досі.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 3 найкращі російські бойові вертольоти, що завоювали симпатії військових всього світу:
Продовжуючи тему читайте про те, чому багато автомобілістів залишаються незадоволені AGM-акумуляторами.
