Радянський танк БТ-7 одна з найвідоміших, але водночас незаслужено обпльованих вітчизняних машин. Хоча таке ставлення багато в чому є закономірним, адже перший успіх Халхін-Гола невдовзі змінився трагедією літа 1941-го, коли «сімки» горіли на полях радянської батьківщини десятками. Однак, незважаючи на всю складність ситуації для цієї легкої машини, БТ-7 аж ніяк не виявився марним. Більше того, для багатьох, напевно, стане відкриттям, що воювали вони до кінця Другої світової війни. А останній успішний виступ БТ-7 відбувся фактично там же, де пройшов перший.
Танк був дітищем своєї доби.
Для радянського народу 22 червня 1941 року стало найдовшим та найтрагічнішим днем. У наступні місяці народи СРСР мали зробити безприкладний подвиг, сплативши кров'ю і сталлю своє право на існування. Війна була довгою та складною, проте 9 травня 1945 року насправді кувалося навесні та восени 1941-го. І, мабуть, провідну роль у «знятті стружки» з вермахту (знищення найбільш досвідчених, мотивованих та злагоджених підрозділів супротивника) зіграли бронетанкові війська. Непоодинокими були випадки, коли навіть окремі танки на годинник і добу затримували просування цілих колон, виграючи дорогоцінний час для евакуації підприємств, мобілізації резервів, організації оборони. У цьому плані справжньою легендою 1941-го стали важкі танки КВ-1. Відзначився, хай і не так яскраво, і новий танк Т-34.
У 1941 БТ-7 справді довелося тяжко.
Звичайно, згадані танки були далеко не єдиними в Червоній армії на момент літа 1941. Крім різних танкеток, були присутні різні моделі легких машин. Найвідомішою є лінійка БТ, зокрема модель БТ-7. Сьогодні стосовно початку Великої Вітчизняної війни цю машину нерідко лають. З одного боку, критика БТ-7 абсолютно заслужена. З іншого боку, робити твердження на кшталт «червоноармійці цей танк не любили» — це, м'яко кажучи, перебільшення, засноване на пізнанні. Насправді ситуація з БТ-7 у 1941 році була складнішою, ніж деякі намагаються зобразити. Хоча, забігаючи вперед, на момент найдовшого дня машина дійсно вважалася технікою попереднього покоління.
Танк був слабко броньований за мірками початку 1940-х.
Взагалі, тут було б не зайвим «відскочити убік», зробивши невелику ремарку: у 1930-ті та 1940-ті роки танкобудування розвивалося якимись неймовірними темпами. Іноді абсолютно нові машини старіли майже за місяці. Встигнути за потребами військових та об'єктивною реальністю на землі виходило не завжди. Те, що радянська промисловість багато в чому змогла це зробити в умовах важкої війни – ще один, цього разу трудовий подвиг радянського народу. Більше того, важливо розуміти, що хоча танки і з'явилися в Першу світову війну, в епоху інтербелуму через стрімкий розвиток техніки військові теоретики через брак актуального досвіду плодили відвертих химер (у всіх країнах та арміях світу) у плані того, як саме мають воювати танки в новій великій війні. Подальші події показали, що багато теоретичних досліджень були хороші лише на папері. На щастя та на жаль – люди швидко навчаються.
Робота для БТ-7 все одно знайшлася.
До чого ця велика зауваження? До того щоб краще розуміти просту істину: танки БТ-5 і БТ-7 були дитиною свого часу. Передбачалося, що подібні машини не надто повинні воювати в прямому зіткненні. Прориватиме фронт інша техніка та інші засоби, тоді як швидкі, рухливі і прохідні БТ-7 повинні будуть ламанутися «лавиною» в дірочку, що утворилася. Після чого візьмуться господарювати по тилах противника, громячи склади, конвої, штаби та розрізнені підрозділи. А для цього танк має бути легким. Отже, він вийти не надто броньованим. Так, лоб корпусу у «сімки» всього 20 мм.
Заради справедливості, на момент часу це не здавалося таким вже маленьким показником, адже розробили БТ-7 на Харківському заводі 1935 року. З поправкою на теорію тактики застосування танка це навіть чимало. Адже для свого часу це було непогане протипульне та протиосколкове бронювання. А лізти на гармати (знову-таки теоретично) БТ-7 і годилося.
Танки можна було використовувати у низці ситуацій.
Проте, як було зазначено, прогрес у 30-ті роки йшов дуже швидко. І розвивалися як танки, а й засоби боротьби із нею. Вже на початку 1940-х років 20-мм було навіть не похмурим анекдотом. Для порівняння, Т-34 у 1941 році мали лоб у 45 мм, а танки КВ-1 і зовсім 75 мм. Німецька Pz.Kpfw. III, створені 1937 року мали лобове бронювання в 30 мм, причому після початку війни його довели до 50 мм. А «четвірки» (Pz.Kpfw. IV) були ще товщі від народження – 50 мм з фронту. Чи треба говорити, що такою бронею танки того часу оснащувалися з огляду на розвиток протитанкових засобів.
І тут старі БТ-7 зі своїм чолом в 20 мм виглядали, м'яко кажучи, погано. 1941 року пробивало їх усе. Причому німецька протитанкова артилерія розкривала БТ-7 навіть на таких дистанціях, на яких від більшості танків кінця 1930-х і початку 1940-х років снаряди майже гарантовано відскакували. Гірше того, БТ-7 на момент 1941 впевнено пробивали протитанкові рушниці і навіть кулемети за умови використання патронів з вольфрамовими сердечниками.
БТ-7 пройшли усю війну.
Крім слабкого бронювання, у зірки Халхін-Гола були й інші проблеми: відносно висока складність і трудомісткість в обслуговуванні, підвищена пожежна небезпека, велика шумність і помітність у порівнянні з іншими легкими танками, підвищена витрата палива. Втім, це все меркло на тлі неактуального бронювання. Саме слабка броня не дозволила Червоній армії ефективно використовувати танки БТ-7 у контрударах та зустрічних танкових боях 1941 року. Подібна практика завжди оберталася для «сімок» жахливими втратами. Виходить зірка БТ-7 зайшла 1941-го? За великим рахунком – так. Але зіграти танк таки зміг, незважаючи на моральне старіння. А все тому, що БТ на тлі всіх озвучених недоліків мав два плюси.
Востаннє БТ-7 воювали з тим самим супротивником, з яким воювали і вперше.
Перший – машину добре знали червоноармійці. Другий – він таки був. І тут ситуація як у монолозі про кинджал у Чорного Абдулли з «Білого Сонця пустелі». Навіть якщо танк поганий, добре, коли є хоча б такий. Адже БТ-7 все ще можна було використовувати як рухливу вогневу точку, його активно застосовували в танкових засідках, використовували при обороні міст, застосовували в різних складних ландшафтах. І якщо обставини на передку дозволяли і у командира на плечах була голова, а не відоме місце, то для БТ-7 можна було знайти далеко не лише роботу відважного смертника. Довойовували ці діти до 1945 року!
Використовувався БТ-7 у відчайдушних «самурайських» атаках 1941. Його застосовували у обороні Москви, БТ-7 знімали блокаду з Ленінграда, активно використовувалися під час битви за Кавказ. Понад те, вони застосовувалися навіть у ході Сталінградської битви, хоча, звісно, і не на перших ролях. Що іронічно завершив свою кар'єру БТ-7 фактично тим же з чого і почав: розгром японців. Востаннє машина застосовувалася під час визволення Манчжурії та Кореї, після чого переможно пройшли парадом у Харбіні.
А ось цікаве відео з нашого каналу – чому католицькі священики носять білий комірець:
Продовжуючи тему читайте про те, які бувають стилі стрільби з лука , і де якими користувалися.
