Брехня часто залишає сліди не в словах, а в мимовільних рухах, що вислизають від контролю. Тіло здатне стати ненадійним союзником брехуна, видаючи правду через дрібні витоки.
Один із ключових сигналів – короткочасні мікровирази обличчя, що тривають частки секунди. Раптове миготіння справжньої емоції (страху, гніву, огиди) може змінитися натягнутою усмішкою чи нейтральністю, повідомляє кореспондент Біловини.
Рот людини може підтискатися або куточки губ злегка опускатися вниз під час твердження, яке має бути приємним. Ця невідповідність між вербальним повідомленням та мімікою видає внутрішній дискомфорт.
Очі можуть прискорено моргати або, навпаки, ненадовго застигати в уважному погляді без моргання. Напрямок погляду (надто часто відведення убік або неприродно прямий контакт) також буває показовим.
Руки несвідомо тягнуться до обличчя: дотик до носа, губ, потирання віку чи вуха. Ці жести часто інтерпретують як спробу підсвідомо “прикрити” брехню чи заспокоїти себе.
З'являються бар'єрні жести: схрещування рук на грудях, виставлення предмета (чашки, папки) між собою та співрозмовником. Людина ніби намагається відгородитися від незручної правди чи реакції слухача.
Рухи корпусу стають скутими або, навпаки, надмірно метушливими. Може спостерігатися легкий рух назад або поворот корпусу в бік від співрозмовника.
У голосі з'являються помітні зміни: необґрунтовані паузи, покашлювання, зміна темпу мови (уповільнення чи прискорення). Тон голосу може стати вищим або монотоннішим, ніж зазвичай.
Дихання людини, що говорить неправду, часто стає поверховим чи нерівним. Він може зробити глибокий вдих перед відповіддю на пряме запитання або після вимовлення хибного твердження.
Брехень іноді дає надмірну кількість непотрібних деталей, намагаючись зробити історію правдоподібною. Надмірна деталізація без запиту часто є ознакою вигадки.
Він може почати виправдовуватися чи захищатись без видимої провокації з боку співрозмовника. Необґрунтована агресія чи образа часто маскують почуття провини за обман.
Зауваження про можливу брехню може спричинити різку, неадекватну реакцію або спробу змінити тему. Людина може звинуватити співрозмовника у недовірі або розпочати зустрічний необґрунтований випад.
Розпізнавання цих сигналів потребує уважності до контексту та сукупності ознак. Жоден жест сам собою не є стовідсотковим доказом обману, та його комбінація підвищує пильність.
Читайте також
- Як ввічливо сказати “ні” без почуття провини: техніка кордонів, яку варто освоїти
- Чому розумні люди часто зазнають невдачі: головний парадокс успіху
