Похід до ресторану завжди вважався задоволенням не з дешевих. Радянські часи щодо цього були якимось принциповим винятком. І все-таки сьогодні багатьом громадянам напевно цікава відповідь на питання про те, наскільки насправді були доступні ресторанні обіди в СРСР. Особливо, якщо говорити про це стосовно простих радянських трудівників.
Ресторани – дороге задоволення. /Фото: Pinterest.
Безумовно, ціни в ресторанах сильно відрізняються в залежності від формату, престижу та розташування подібного закладу громадського харчування. Проте, за всіх часів, хоч імперські, хоч радянські, хоч пострадянські задоволення це було не з дешевих. При цьому саме 70-річний період існування Країни Рад сприймається великою масою співвітчизників як епоха найбільшого процвітання «простої людини». Звичайно, подібна думка не в останню чергу вкоренилася за рахунок абсолютизації особистого досвіду. Адже СРСР у 1920-ті, 1940-ті, 1960-ті та 1980-ті – це, м'яко кажучи, не один і той же СРСР. І все ж диму без вогню не буває: добробут та добробут радянських громадян справді зростав. Однак, чи міг у цих умовах простий радянський трудівник дозволити собі сходити до ресторану?
Дорого, але цілком підйомно. /Фото: rbc.ru.
Період радянської історії з 1964 по 1986 рік, який прийнято позначати політологічним кліше «Брежнєвський застій», традиційно вважається періодом найбільшої стабільності та процвітання широкого загалу радянського населення. Саме ця епоха тісно пов'язана з масовим житловим будівництвом, що набирає хід автомобілізацією населення і зростанням заробітних плат за практично відсутнього зростання цін. Так, якщо ще 1968 року радянський трудівник у середньому отримував 60 рублів на місяць, то вже 1970 року середня ЗП країною рад досягала 122 рублів. 1980 року середня зарплата становила вже 210 рублів. На початку 8-го десятиліття радянський вчитель та лікар у середньому отримували по 165 рублів, а пролетар із заводу заробляв від 200 до 600 рублів. Оклади найбільш кваліфікованих робітників були зіставні з рівнем зарплат міністрів союзних республік. Інженер із 3-річним стажем отримував близько 150 рублів. Лейтенант СА отримував задоволення в 120 рублів за звання і ще приблизно стільки ж за посаду (наприклад, комвзводу отримував додатково 110 рублів).
Раз на місяць можна було сходити. /Фото: mytashkent.uz.
Але наскільки великі були ці зарплати? До 1981 року горілка коштувала 3 рублі 50 копійок, після подорожчала до 5 рублів 30 копійок. У 1980 кілограм м'яса коштував 1.8-2 рубля. Середня ціна на ковбасу знаходилася на рівні 2.4 рубля за кг. Кіло риби – у середньому 75 копійок. Кіло цукру – 85 копійок. Кіло сиру – близько 2-2.5 рублів. Десяток яєць – 1 карбованець. Картопля – у середньому 14 копійок за кг. Пляшка шампанського коштувала від 5 карбованців. Житній хліб – 16 копійок. Батон -13-25 копійок. Само собою за готові страви хоч у їдальні, хоч у кафе, хоч у ресторані платити доводилося зі зрозумілих причин більше. Проте комплексний обід у радянській їдальні в середньому коштував 30-40 копійок. За ці гроші пролетар отримував суп, пюре з підливою (м'ясною чи овочевою) та шматок хліба. Дорогі обіди коштували від 80 копійок до 1 карбованця. Неважко порахувати, що якби радянський громадянин харчувався лише в їдальні 3 рази найдорожчим обідом, то йому довелося б витрачати щомісяця по 90 рублів на їжу.
Дорого та смачно. /Фото: rg.ru.
То що з приводу ресторанів? Ціни там, звичайно ж, були помітно вищі, ніж у старій-добрій заводській їдальні. Візьмемо, наприклад, культовий московський ресторан “Прага”. Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років за фірмовий салат «Прага» довелося б віддати 1 рубль 9 копійок. Фірмовий однойменний пломбір коштував 65 копійок. Для порівняння, найдешевше фруктове морозиво коштувало в ті ж роки лише 7 копійок, а найдорожче – пломбір у брекеті – 48 копійок. Найдорожчим був лише торт-морожене – 1 рубль 31 копійка, але продавали таке нечасто. Інша знакова страва у «Прагу» – кілька з яйцем. Коштувала така 22 копійки. Рибне асорті – 96 копійок. Гарнір із шинкою – 37 копійок. М'ясне асорті – 78 копійок.
Чи могли сходити пролетар до ресторану? Міг! / Фото: life.ru.
При цьому, як і у випадку з іншими закладами громадського харчування, багато ресторанних цін були однакові для різних закладів. Наприклад, типове олів'є коштувало від 1.2 до 1.5 рублів. Овочеві салати коштували до 50 копійок. Бульйони із сухариками або яйцями до 70 копійок. Борщ коштував близько 60 копійок, спекотне в горщику – в районі 1 рубля, курчат тапака – 2.3 рубля, шашлик – від 1.3 рублів, відварена картопля – 12 копійок, млинці з варенням – від 32 копійок, тістечка – 70 копійок, портвейн «777» – 46 копійок. Пляшка «Жигулівського» обходилася у ресторанах від 31 копійки. Порція сметани до перших страв – 20 копійок, а шматочок вершкового масла – 10 копійок. Тарілка зі шматочком сиру – близько 20 копійок.
Ресторан у 1980-ті. /Фото: pinterest.com.
У сухому залишку можна констатувати, що посидіти у ресторані на двох із алкоголем у брежнєвські часи можна було за 10-15 рублів. Іншими словами, за добрий вечір радянському трудівникові довелося б залишити в ресторані щонайменше 10% свого місячного доходу. Недозволено велика сума для простих громадян, у всякому разі, щоб займатися чимось подібним на постійно основі. З іншого боку, сьогодні ситуація з цінами в ресторанах точно не покращала.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Впродовж теми читайте про те, навіщо смажити на сковороді вершкове масло : 6 лайфхаків для ароматної та смачної випічки.
