Ким був Станіслав Серветник і де у Львові можна побачити його роботи
6 жовтня Станіславу Серветнику могло б виповнитися 98 років. Художник-монументаліст, живописець і педагог залишив по собі роботи у Львівському університеті, Головній пошті, храмах і громадських просторах, а одну з його втрачених мозаїк цього року відтворили у центрі Львова.
Від Хмельниччини до Львова і перших монументальних робіт
Станіслав Мар’янович Серветник народився 6 жовтня 1928 року в селі Завалійки на Хмельниччині. У 1956 році він закінчив факультет монументального живопису Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва — нинішньої Львівської національної академії мистецтв. У 1962 році Серветник став членом Спілки художників, а згодом отримав звання заслуженого художника. Упродовж життя він поєднував власну творчість, роботу з великими архітектурними просторами та викладання.
Серветник був художником польського походження та представником львівської школи живопису. Упродовж восьми років він працював головним художником Львова, а також очолював кафедру академічного живопису у Львівській академії мистецтв.
Однією з перших великих робіт Серветника став його дипломний проєкт — розпис «Студенти в навчанні та праці» у вестибюлі Львівського університету імені Івана Франка. Роботу він виконав під керівництвом Юрія Щербатенка. До речі, Серветник отримав за дипломну роботу оцінку «відмінно» та диплом із відзнакою. Його онука Марта Серветник називала цей розпис серед найвідоміших робіт дідуся.
Монументальне та сакральне мистецтво
Значна частина доробку Станіслава Серветника стосується безпосередньо архітектурних просторів. Він працював із настінним живописом, вітражами, керамікою та оформленням інтер’єрів. Зокрема, митець створював монументальний вітраж «Людина і час» у Львівській головній пошті. У Дублянах він оформлював інтер’єри й музейні приміщення навчального закладу. Там він також виконав низку портретів науковців університету, а також портрети Тараса Шевченка та Івана Франка, які були в актовій залі закладу. Окрім цього, Серветник створював монументальні роботи для Будинку культури на батьківщині Василя Стефаника.
Окремим напрямом було і сакральне мистецтво. Серветник виконав розписи у семи храмах і створював іконостаси, зокрема у Комарному та Ланчині. Загалом він створив три іконостаси. У Львові він долучився до оформлення церкви Святого Миколая. У 1990 році розписи перемалювали.
Ще одна робота пов’язана з церквою Серця Христового у Жовкві. Основну частину храму раніше розписував Юліан Буцманюк, а нерозписану частину, зокрема бабинець, пізніше завершували Володимир Ярема та Станіслав Серветник. У селі Хобултова на Волині він також працював над розписом храму та іконостасом.
Живопис, акварель і історичні сюжети
Поряд із монументальними проєктами Станіслав Серветник багато працював у станковому живописі та акварелі. У його доробку були портрети, пейзажі, карпатські мотиви та сюжетні композиції. У 2009 році у Львівській картинній галереї відбулася виставка, приурочена до 80-річчя митця. На ній показали твори різних періодів, зокрема акварелі з карпатськими краєвидами, портрети та тематичні полотна.
Серед представлених творів були також натюрморти та зображення старого Львова. Акварель посідала окреме місце у його доробку, а в ювілейній експозиції показували роботи з карпатськими мотивами, виконані саме в цій техніці. На відкритті виставки Серветника, зокрема, був тодішній директор Львівської картинної галереї Борис Возницький.
Станіслав Серветник звертався і до української історії. Серед його картин була композиція про весілля Тимоша Хмельницького, сина Богдана Хмельницького, з Розандою — дочкою молдавського господаря Василя Лупула. Ще одна робота була присвячена перемозі Данила Романовича над хрестоносцями під Дорогичином у 1238 році. Її репродукцію згодом використовували у навчальних матеріалах з історії України.
Твори митця експонували у Польщі, Іспанії, Чехословаччині, Болгарії, Канаді та США. У 1991 році Серветник також брав участь у виставці у Варшаві, де представляли роботи художників польського походження, які жили за межами Польщі.
Втрачене панно у центрі Львова
У 1960-х роках Серветник створив керамічне панно для універмагу «Барвінок» у колишній Маріацькій галереї на площі Міцкевича. Простір мав довгу торгову історію: у 1925 році тут облаштували засклений пасаж, після Другої світової війни приміщення використовували як «Дитячий світ», а на межі 1950–1960-х років після реконструкції відкрили «Барвінок». Саме для цього інтер’єру він розробив керамічну композицію.
Панно було виконане з керамічної плитки різного розміру. На ньому з’явилися образи тогочасного Львова: Ратуша, Оперний театр, вишка на Високому Замку, міська забудова, транспорт і промислові мотиви. Також можна побачити літак та автобус, які у той період виготовляли у Львові. Частину зображень сьогодні не вдається однозначно ідентифікувати. Дослідниця архітектури Юлія Богданова припускала, що над Оперним театром може бути стилізоване зображення університету, а жовтий об’єкт над Ратушею — Краківський ринок. Старе фото композиції в інтер’єрі універмагу датують 1963 роком.
У наступні десятиліття панно зникло. Точної дати його знищення немає. Під час підготовки приміщення до оновлення припускали, що воно могло залишитися під пізнішими шарами оздоблення, однак оригіналу вже не було. У 2026 році композицію вирішили відтворити на історичному місці. Спочатку для реконструкції мали лише чорно-білі фотографії, а згодом у родинному архіві знайшли кольорові слайди, які допомогли відновити палітру. Нову версію, як і оригінальну, виконали з керамічної плитки.
До відновлення використали ще й діафільми та кольорові знімки, які збереглися у родині митця. Відтворене панно розмістили на тому самому місці, де воно було у 1960-х роках.
«Для мене це можливість знову побачити Львів очима мого дідуся і зберегти частинку його пам’яті для наступних поколінь», — казала онука митця.
Викладання, родина і збереження спадщини
Викладацька діяльність Серветника тривала десятиліттями. У Львівській академії мистецтв він сім років очолював кафедру академічного живопису, а з 1999 року керував кафедрою архітектури у Дублянах. Під час роботи там займався навчанням студентів, оформленням університетських приміщень та створенням живописних творів. Окрім майбутніх художників, він навчав студентів, які здобували архітектурну та будівельну освіту.
Станіслав Серветник залишив і письмові спогади про львівське мистецьке середовище. Його текст «Незабутній Борис Возницький» увійшов до збірки спогадів про багаторічного директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького.
Мистецтво стало професійною сферою і для доньки Станіслава Серветника — Лідії Серветник-Юрчук. Вона працює у галузі живопису та є членкинею Національної спілки художників України з 1982 року.
Онука митця Марта Серветник стала архітекторкою і працює з родинним архівом. Саме завдяки збереженим фотографіям та кольоровим слайдам у 2026 році вдалося відтворити панно на площі Міцкевича.
Помер митець 21 лютого 2017 року у Львові. До 100-річчя від дня народження Станіслава Серветника, яке припадає на 2028 рік, у Львові планують виставки та інші події, присвячені його доробку.
«Він залишався активним навіть у дуже поважному віці: не ходив вулицею, а ніби біг. І був художником усією своєю душею. Поза робочим кабінетом у нього завжди були із собою папір та олівець. У нашому будиночку в Косові він міг просто сказати: “Усе, я йду” – і піти в гори малювати етюди, обличчя, силуети людей», — згадувала Марта Серветник.
