Нові дослідження вказують на певні імунні клітини в наших лімфатичних вузлах, які відіграють ключову роль у розвитку пошкоджень мозку, пов’язаних з хворобою Альцгеймера.
Хоча хвороба Альцгеймера є найпоширенішою формою деменції, вчені досі не до кінця розуміють її природу. Нове дослідження, опубліковане сьогодні, може надати важливу підказку для розкриття її причин.
Науковці з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі вивчали мишей із моделями, що імітують хворобу Альцгеймера. Вони виявили докази того, що певні імунні клітини, пов’язані з хворобою, насправді стимулюються іншими клітинами поза межами мозку. Це відкриття може допомогти знайти більш ефективні методи лікування, які зможуть зупинити цей процес, вважають дослідники.
«Це означає, що нам потрібно дивитися не лише на хворобу Альцгеймера в мозку, але й поза ним; нам слід розглядати це більш системно», — зазначив провідний автор дослідження Хао Ху, науковий співробітник Вашингтонського університету. «Це захворювання впливає на мозок, але насправді залучає весь організм».
Імунна система, що обертається проти себе
Мозок людей з хворобою Альцгеймера стає перенасиченим неправильно згорнутими формами двох білків: амілоїду бета та тау. Багато дослідників давно стверджували, що саме амілоїд бета спричиняє руйнування мозку. Однак ця гіпотеза останнім часом виглядає менш переконливою, або принаймні складнішою, ніж очікувалося. Наприклад, найновіші препарати проти амілоїду наразі демонструють лише незначні переваги у сповільненні прогресування хвороби Альцгеймера.
Попередні дослідження команди з Вашингтонського університету вказували на інший можливий ключовий фактор симптомів хвороби Альцгеймера: накопичення певних імунних клітин, відомих як Т-клітини, у мозку. Хоча накопичення амілоїду та тау все ще може бути важливим раннім аспектом хвороби Альцгеймера, високий рівень Т-клітин, ймовірно, у поєднанні з іншим типом імунних клітин — мікроглією — у мозку, може бути причиною фактичного пошкодження, стверджують вони. У попередньому дослідженні на мишах ця ж група вчених усувала або блокувала активність цих Т-клітин, що, здавалося, зменшувало подальше запалення та нейродегенерацію.
Т-клітини часто активуються іншим типом імунних клітин — дендритними клітинами. Дослідники особливо зацікавилися типом, відомим як класична або конвенційна дендритна клітина. Однак у мозку таких дендритних клітин відносно мало, і ті, що там є, здавалося, не були відповідальними за пошкодження, пов’язані з Т-клітинами, що спостерігаються у мозку при хворобі Альцгеймера, як припускали попередні дослідження команди. Тому вони вирішили шукати потенційне джерело деінде.
У новому дослідженні за участю мишей вчені генетично видалили дендритні клітини з лімфатичних вузлів поза межами мозку, а також з інших ділянок. Коли вони це зробили, це, здавалося, запобігло накопиченню високого рівня Т-клітин у мозку. Більше того, це також, схоже, зменшило очікуване пошкодження мозку у мишей, тоді як їхня когнітивна функція залишалася нормальною. Важливо зазначити, що ці поліпшення спостерігалися, незважаючи на те, що рівень аномального тау у мозку мишей не знижувався. Результати команди були опубліковані в четвер у журналі Nature Neuroscience.
Що далі?
Ці висновки поки що зроблені лише на мишах, тому для остаточного підтвердження того, що дендритні та Т-клітини є значущими чинниками розвитку хвороби Альцгеймера у людей, потрібні подальші дослідження. Залишаються невирішеними й питання щодо цієї гіпотези, наприклад, що саме може стимулювати дендритні клітини надсилати Т-клітини до мозку. Однак дослідники підозрюють, що аномальне накопичення тау в мозку є ключовим тригером.
Якщо ця робота продовжить давати позитивні результати, вона може зрештою призвести до нових стратегій боротьби з хворобою Альцгеймера. Однією з причин, чому хворобу Альцгеймера так важко лікувати, є те, що багато перспективних кандидатів на ліки не можуть досягти мозку через гематоенцефалічний бар’єр. Але якщо існує важливий чинник, що запускає хворобу Альцгеймера поза межами мозку, то знайти способи його нейтралізації має бути легше та безпечніше.
«Це може не повністю повернути хворобу назад, але може її значно сповільнити», — сказав Хао. Важливо, додає він, що хвороба Альцгеймера далеко не єдиний нейродегенеративний розлад, тісно пов’язаний з аномальним тау, тому це дослідження може мати ще ширші наслідки.
Наступним кроком команда планує перевірити, чи може видалення дендритних клітин пізніше в житті мишей все ще зменшувати пошкодження мозку — стратегія, яка краще імітує потенційне лікування для старших людей з ризиком розвитку хвороби Альцгеймера. Вони також планують дослідити, чи можливо вибірково впливати лише на певні лімфатичні вузли (особливо ті, що розташовані навколо шиї) і все одно отримати користь, що, ймовірно, допомогло б зменшити побічні ефекти.