Фото до статті
Кошиці Košice – друге за розмірами місто Словаччини після Братислави – тут мешкає 240 тисяч осіб. За розмірами його можна порівняти із нашими Тернополем, Луцьком або Білою Церквою. В Словаччині взагалі небагато великих міст, і це дуже добре, адже у менших містах зберігається більше колориту й традицій.
До Кошиць від України десь 140 кілометрів. Дорога гарна, от лише на переїзді в Ужгороді можна довго стояти. Перед Кошицями починається великий автобан, який далі йде через всю країну, до Братислави, а далі на Відень, в Австрію. До угорського кордону від Кошиць менше 20 кілометрів, і туди йде ще один автобан – Кошиці – Будапешт.
Собор святої Ельжбети
Не буду брехати – у Кошиці я їхав, в першу чергу, заради неймовірного собору святої Єлизавети – справжнього готичного дива. Колись, ще у 90-х, я взяв на туристичній виставці оглядовий буклет про Словаччину. Там були гори, лижники, терми й готелі, а із архітектури лише Списький град та Кошицький собор. Я навіть не повірив, що цей храм у Словаччині. Напевне, щось переплутали, подумалось тоді. Будівля мені нагадувала Бельгію, але ніяк не Східну Європу. Але із появою Інтернету, я переконався, що це все таки у Словаччині.
Вже пізніше, гарно помандрувавши Польщею, Румунією і Словаччиною, я зрозумів, що всюди де жили німці, було багато неймовірної готики, тому Східна Європа зовсім не обділена готикою. В Трансільванію і Словаччину німців запросили угорські королі. Кошице було заселене німцями із Саксонії, і саме вони принесли моду на готику.
У 40-ві роки 13 століття покровителькою Угорщини й безпосередньо міста Кошиці, стала свята Єлизавета. Угорською мовою вона звалася Ержебет, а словацькою Ельжбета. На честь неї у 1380 році король наказав закласти собор. Будівництво затяглося на 120 років, і закінчилося у 1508-му. Нині собор святої Ельжбети є найбільшим у Словаччині. Його довжина 60 метрів, ширина – 45, а висота дзвіниці – 59. Собор має 5 нав, а його вівтар є одним із найбільших у Європі. Собор має площу 1200 квадратних метрів і може вмістити до 5 тисяч осіб.
Будівництво собору було багатоетапним. Відразу було заплановано величезний собор із двома дуже високими вежами-дзвіницями. Але як часто буває, за 120 років вежі так і не добудували, а у 1508 році, коли собор освятили, на вежі вже не було коштів, тому їх законсервували і вони довго стояли висотою в один рівень із дахом храму. Нинішня висока вежа була добудована й накрита бароковим куполом аж у 1775 році.
Собор святої Ельжбети
Як приїдете у Кошиці – відразу йдіть у собор і піднімайтесь на вежу – так ви зрозумієте, настільки дивовижним є величезний собор, і настільки красивим є центр старого міста, з червоними черепичними дахами та шпилями і хрестами численних храмів.
В Кошицях багато цікавих старовинних споруд, які разом становлять гармонійний архітектурний ансамбль середмістя. Все реставроване і доглянуте, і напевно за це, Кошиці у 2013 році отримали титул Культурної столиці Європи.
Центр Кошиць, я і у інших містах саксонського права, має форму риби (або веретена), розширюючись посередині й формуючи площу. На площі, поряд із собором, стоять готична каплиця святого Михайла, зведена у 13 столітті, та башта Урбана, яка була зведена у 16 столітті і виконувала функції дзвіниці, до закінчення будівництва основної вежі собору в 1775 році (саме тоді вона отримала барокове завершення). На кінцях площа звужується перетворюючись на вулицю Главну. До цієї вулиці приурочені ще немало кошицьких пам’яток архітектури: ратуша, ще два костьоли, палац Списької комори, палац Верхньоугорського головного капітанату, жупний дім (щось типу облради в Угорському королівстві), декілька музеїв.
Каплиця святого Михаїла
Вежа Урбана
Якабів палац
В Кошицях сила силенна пам’яток архітектури, музеїв, виставок та інших атракцій. Я не буду перераховувати їх усі, пораджу лише ті, які вважаю ви обов’язково маєте побачити, якщо потрапите у Кошиці. По перше, зверніть увагу на Якабів палац, із казковою баштою, зведеною у стилі замків Луари. Крім нього у місті є ще чотири будівлі, які офіційно називають палацами – майже кожен із значних мадярських родів, хотів мати у Кошицях свою резиденцію – Чакі, Баркоці, Андраші.
Якщо ви фанатієте від фортифікацій, то у місті збереглися залишки Кошицької фортеці, яка була стратегічним об’єктом до 18 століття, а потім її скасували і розібрали.
Із храмів, крім собору святої Ельжбети є ще костьол домініканців – найстаріша будівля міста (13 століття), костьол Антонія Падуанського (1405 р.) костьол урсулянок (1652-1655 рр.), костьол єзуїтів (1771-1681 рр.), костьол Святого Духа (1730-1733 рр.) кальвіністське зібрання (1805-1811 рр.), лютеранська кірха (1804-1816 рр.).
Вважається, з усіх міст Словаччини саме у Кошицях мешкає найбільше українців. Згідно із офіційною статистикою українці та русини становлять близько 1% із 240 тисяч населення міста, але якщо ми поглянемо на кількість греко-католиків, то побачимо, що їх у Кошицях більше 14 тисяч. Вони навіть свою єпархію мають та кафедральний собор Різдва Богородиці, який звели у 1882-1898 рр. у неороманському стилі. На жаль переважна більшість греко-католиків міста, які є нащадками українців, вважають себе словаками й українську мову давно забули. То результат давньої політики угорців, які були нетерпимі до інших національностей.
Коли були засновані Кошиці – точно не відомо. У 1230 році тут стояло поселення Вілла Кошо, яке належало угорській короні. У 1241 році король Угорщини Белла IV запросив у місто німців із Саксонії для його розбудови. Того ж року Кошо отримало міські права на саксонському праві. Німці обнесли центр оборонними мурами, які стали значною фортецею аж до 18 століття.
У 15 столітті Кошиці стали значним центром у Верхній Угорщині. За часів короля Матвія Корвіна в місті мешкало 10 тисяч осіб – дуже багато, як для тих часів. Кошиці часто мали за резиденцію угорські королі та особи королівської крові. Нерідко місто опинялося у центрі заколотів та бунтів – тут стояли гусити Яна Їскри та повстанці проти Габсбургів під керівництвом Ференца Ракоці.
До 20 століття у Кошицях більшість складали угорці. Навіть у 1910 році 75 % міщан складали угорці, а словаки становили лише 14%. Зараз угорців лише 2,6 %, а 73% – словаки. Так за століття змінився національний склад.
Текст та фото Романа Маленкова.
- Блог Маленков Роман
Допоможи сайту
Україна Інкогніта – незалежний краєзнавчий проект, створений ентузіастами. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.
- Станьте нашим меценатом на Patreon
- 4149 6293 1537 9685 Карта ПриватБанк
-
Збір на оцифровку козацьких церков
(тисни на картинці, або скануй посилання на збір monobank):
Наші благодійники
Етноцид українців в Угорщині, або коли зникає мова – зникає і народ
Карти території України в європейських архівах. Ч.1
Про козаків із Пам’ятної книги Венеції
Подвиг Марка Якимовського в італійських хроніках
Юрій Франц Кульчицький. До чого тут кава?
Як шанують українських козаків у Відні
Козаки в Дюнкерку
Як козаки мушкетерів побили
Козаки та Мальтійський лицарський орден
- Станьте нашим автором
Оберіть регіон Вінницька область Волинська область Дніпропетровська область Донецька область Житомирська область Закарпатська область Запорізька область Івано-Франківська область Кіровоградська область Київська область Крим Луганська область Львівська область Миколаївська область Одеська область Полтавська область Рівненська область Сумська область Тернопільська область Харківська область Херсонська область Хмельницька область Черкаська область Чернівецька область Чернігівська область Підтримати сайт
- Вхід
- Реєстрація