Слово «стрес» пов'язане в нашій свідомості з чимось негативним, поганим, зайвим, непотрібним, з явищем, якого треба будь-що уникнути. Багатьом здається, що стрес – це завжди погано, небезпечно.
Що таке стрес? Це особлива відповідь організму на вимоги, які пред'являються навколишнім середовищем. Простіше кажучи, це наша реакція у відповідь на зміни умов життя, на якісь події, що відбулися з нами або навколо нас.
Наш організм здатний функціонувати у двох станах – звичайному (стабільному, спокійному) і напруженому, а то й перенапруженому. Так ось, другий стан є стрес.
Чи завжди стрес поганий і руйнівний? Ні, здебільшого він необхідний нам, корисний, він мобілізує наші внутрішні ресурси психіки, душевні сили.
Чому це відбувається і що вважатимуться стресом?
Підготовка до іспиту та складання іспиту – стрес, чи не так? Так, але «добрий, потрібний» стрес, тому що в результаті напруги, інтелектуальних зусиль в організмі виділяються відповідні гормони, та й той самий адреналін! Підвищується тонус, активність, нам хочеться діяти, вивчати з подвоєною енергією.
Але студент прийшов на іспит, дістає квиток і… розуміє, що не може відповісти на запитання – перехвилювався чи не встиг вивчити. Якщо цей студент завжди був відмінником, а тут раптом отримує «незадовільно» – він може стресу. Але такий стрес вже є непотрібним, руйнівним, його слід було б уникнути, підготувавшись краще або позбувшись хвилювання.
Стрес у своєму розвитку проходить кілька стадій (фаз):
1. Фаза зародження, виникнення, мобілізації – так званий «ЕУ-стрес». На даному етапі (від кількох секунд до декількох днів після зіткнення людини з новими умовами або подією, що відбулася) в кров виплескується адреналін, підвищується працездатність, ефективність дій зі стабілізації стану.
2. Фаза пристосування. На цьому етапі (від декількох днів до трьох тижнів) організм пристосовується до ситуації, до умов, що змінилися, і настає стабілізація. Але весь «фокус» у тому, що друга фаза є переломною, тобто тут вирішується – чи перейде людський організм у режим спокою, чи настане третій, небажаний етап розвитку стресу.
Дистрес – це і є той самий, руйнівний, шкідливий катастрофічний наслідок для людської психіки. Якщо першій фазі стрес можна охарактеризувати як гострий, ситуативний, то останній стадії може стати хронічним, постійним.
Отже! “Корисний”, “хороший” стрес призводить до мобілізації сил, підвищення тонусу, збільшення психічної енергії. Приклади: взаємне кохання, успішний виступ, захоплююча екстремальна подорож).
«Поганий», «руйнівний» стрес призводить до депресії, зневіри, занепаду сил, апатії. Приклади: провал на іспиті, смерть близької людини, важка хвороба, аварія надій, нерозділене кохання.
Значить, не треба боятися стресу, адже від руйнівного стресу ніхто не застрахований, а творчий здатний творити чудеса.