Навіть у наш час часто можна зустріти чоловіка, який принципово хотів би одружитися з незайманою дівчиною, або жінку, яка не хотіла б, щоб у її чоловіка було дуже багато колишніх подруг. Але чи так це добре – починати стосунки з людиною майже чи зовсім без досвіду?
Для початку слід припустити, що мати на увазі під «великим» досвідом. Це для кожного індивідуально, але візьмемо приблизно більше 3-5 партнерів. Йдеться про саме стосунки, а не «free-love», секс з дружби та інші варіанти, яких у наш час досить багато. Хоча будь-який досвід стосунків – так чи інакше, досвід.
Справа в тому, що життєва мудрість, за бажання постійно вчитися новому і вдосконалюватися, з'являється з роками. А мудрість у побудові відносин із протилежною статтю з'являється виключно з досвідом роботи над ними. Так, можливо, всім цей досвід потрібен у різних «кількостях», але, не маючи його зовсім, людина просто не знає, як поводитися і як зрозуміти іншого.
Розберемо по порядку. Чому це може бути погано?
По-перше, є із чим порівнювати, а точніше, з ким. З одного боку, це чудово, тому що деякі моменти починаєш цінувати лише маючи можливість порівняти. Але, з іншого боку, є якась підсвідома (а може й усвідомлено сформована) «планка», яку опускати і не хочеться, та й навряд чи вийде. По-друге, трапляється так, що людина просто розбещена великою кількістю уваги з боку протилежної статі, і втрачає відчуття важливості того, що в її житті з'явився ще хтось, тому що звик, що завжди не самотній. Відповідно, швидше за все, він поводитиметься егоїстично, за принципом, що йому всі повинні, а сам мало що робитиме для побудови відносин.
А тепер про плюси. Людина з досвідом відносин добре розуміє психологію партнера, її потреби. Він враховує раніше допущені помилки, щоб не повторювати їх знову, знаючи, до яких це призвело наслідків у минулому. Він просто знає, як спілкуватися, особливо у конфліктних ситуаціях, як і що потрібно зробити чи сказати, де краще промовчати та вислухати. Він знає, як правильно поводитися в побуті під час спільного проживання. Він усвідомлює необхідність йти на компроміси, домовлятися і взагалі обговорювати, наприклад, якісь нехай навіть невеликі сварки, щоби це не накопичувалося і не виливалося згодом в один великий скандал. Зрештою, він уже краще відчуває того, хто поряд, його настрої та бажання.
Звичайно, я говорю лише про тих, хто «дозрів» для серйозних стосунків (перепрошую за банальне формулювання). Тільки в такому випадку все вищеописане працює. Цілком ймовірно, що ви зустрічаєте людину, якій подобається жити так, як вона живе, вступати в «недовгострокові», легкі стосунки і далі «пурхати» по життю, жодних висновків із попередніх взаємодій вона не робить і вчитися нічого не хоче.
Але за такого розкладу змінити людину навряд чи вийде, та й собі дорожче, і тоді це просто не ваш варіант. Про «відпускати та йти далі» ми всі й так чудово знаємо. Але кращої поради поки що справді не придумали.