«Слід утримуватися в бесіді від будь-яких критичних, хоча б і доброзичливих, зауважень: образити людину – легко, виправити її – важко, якщо не неможливо».
Артур Шопенгауер
Як же має рацію цей німецький песиміст! Хто з нас не ставав об'єктом критики? Особливо ми, журналісти проекту «ШколаЖиття». Що лежить за критикою – питання неодноскладне. Рідко хто з тих, хто критикує, хоче і, тим більше, може допомогти. В основному єхидні посміювання нишком. Факт перший – кожен із нас піддається критиці. Факт другий – це не подобається нікому. Чим вище ви піднімаєтеся сходами успіху, тим сильніша і зліша критика. Тим болючішими є укуси недоброзичливців і заздрісників.
Якщо нам не вдається уникнути критики, варто змінити своє ставлення до неї. І взяти до уваги старе мудре прислів'я: «Не штурхають тільки дохлого собаку».
Критикують? Це означає, що ви на правильному шляху. І найчастіше вам просто заздрять. Вашої сміливості, ваших успіхів, ваших нових досягнень. Проаналізуйте критику оточуючих. Чи є конструктивна? Відмінно, ця людина сама чогось досягла і підказує вам найкоротший шлях до успіху. Зумійте її почути!
Зла та необ'єктивна? Вас намагаються образити та принизити? Пошкодуйте цю людину. Йому ніколи не досягти тих висот, які ви взяли. Він надто зайнятий злою критикою. Якби ви збилися з шляху – вас би не критикували, такі люди зловтішали б. Так улаштований світ: чорного та білого в ньому порівну. Кожен вибирає для себе!
«Нічого люди не приймають з такою огидою, як поради».
Д. Аддісон
Так, це справді так. Тому що поради подаються під соусом злої критики. Часто поради даються як подачка, від нібито розумнішого… Давайте змінимо вектор. І виберемо спочатку раціональне зерно. Чи потрібно підключатися до злої та негативної складової? Згодна, важко не завестися від образливих та брехливих слів. Хочеться кричати: Це неправда! Ви не так зрозуміли! Цим самим тільки потішите критикана. Вдалося йому вивести вас із себе! Заважають емоції. Вони спрацьовують швидше за розум.
Подумайте, чому ця людина потрапила вам на життєвому шляху? Чому він має вас навчити? Пишу ці рядки завдяки своєму недоброзичливцю. Бачу, що людина неадекватно оцінює весь світ, а не лише мої дії. І думаю – так це ж МОЯ оцінка. Може з його дзвіниці саме мої дії неадекватні? Тому й така бурхлива негативна реакція. Починаю аналізувати. У цей час заспокоююсь та розумію, що ми просто різні. В нас різна освіта, культура, виховання. Різне ставлення до світу та оточуючих. Ми не погані та добрі. Ми просто різні. І кожен має право на свою дію, свої вчинки, своє життя.
Тож чому він повинен мене навчити? Бути стриманіше? Розумніше? Чи не вступати в емоційну суперечку? Приймати людей такими, якими вони є? А може він дійсно хоче мені допомогти, тільки не вміє донести це доброзичливо? То він мені вже допоміг – я нову статтю написала. Не було б його зауважень – життя здавалося б медом, навіщо мені про критику писати? Значить, я маю бути йому вдячна! Дякую тобі, мій недоброзичливець! Критикуй не мене як особистість, а мою поведінку – так я зрозумію тебе швидше. Так ми обидва станемо кращими і чистішими, почнемо розуміти один одного.
«І що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у своєму оці не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: «Дай, я вийму сучок з твого ока»; а ось у твоєму оці колода? Лицемір! вийми спершу колоду з твого ока, і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого». («Євангеліє від Матвія», гл. VII, ст. З-5)
Нехай чужа критика на нашу адресу буде конструктивною та позитивною!