Який із двох пістолетів кращий? /Фото: YouTube.com.
Як такого протистояння між ТТ і ПМ у СРСР таки був. Але як же так, якщо один із пістолетів у результаті опинився на узбіччі історії, а інший (нехай, і в модернізованому вигляді) використовується до цього дня? Насправді в цій історії аж ніяк не все так просто, як може здатися на перший погляд. Ні, звичайно, порівнювати ПМ та ТТ – можна і потрібно. Але робити це слід з урахуванням «деякого» контексту того, що відбувалося.
Простий, як вогонь. / Фото: lenta.ru.
Тульський Токарєв був першим радянським самозарядним пістолетом. Ще в 1927 році було створено та введено в експлуатацію пістолет Коровіна. Однак, через низку обставин широкого поширення ця зброя так і не набула. Офіційно ТК навіть не використали, хоча дрібносерійно цей пістолет випускався аж до 1935 року. У свою чергу, саме ТТ став першим по-справжньому масовим і першим прийнятим на озброєння самозарядним пістолетом Радянського Союзу. Першу модель ТТ було представлено комісії з озброєнь ще 1929 року. Після виявлення цілого букету недоліків «Токарев» відправили на доопрацювання, призначивши новий тур випробувань. На початку 1931 року першу тисячу доопрацьованих ТТ було відправлено вже на військові випробування. Хоча й не без нарікань, але загалом пістолет справляв швидше позитивне враження.
Надійна та нехитра зброя. /Фото: YouTube.com.
Заради справедливості в період з 1930 по 1932 тулякам довелося виконати велику роботу з усунення як окремих шорсткостей, так і відвертих недоліків. Деякі з них так і не були усунені (наприклад, так і не було повністю вирішено проблему мимовільного пострілу). У 1934 році пістолет поспішно прийняли на озброєння в рамках підготовки до війни, що насувалася. Модернізаційні зусилля щодо ТТ тривали всі 1930-ті роки, проте завершити цю роботу, так само як і впровадити поліпшення в серійну конструкцію, завадило початок Великої Вітчизняної війни. Роботи щодо поліпшення ТТ велися й у 1940-ті, проте сил та можливостей на оновлення пістолетного виробництва у роки війни передбачуваним чином не знайшли.
Потужний, можливо навіть надмірно … / Фото: культура-шкотовский.рф.
При цьому не варто сприймати критику ТТ хибно – пістолет аж ніяк не був поганим. Особливо за мірками 1930-х років. Тульський Токарєв мав дуже просту і вдалу конструкцію: пістолет складався всього з 33 деталей (з них 4 – в магазині). Для порівняння, знаменитий американський Браунінг М1911, з яким ТТ має чимало загального конструктивного, складається з 43 деталей. Щодо інших пістолетів своєї епохи в ТТ було кілька дуже цікавих і прогресивних рішень, що вели до здешевлення його виробництва та спрощення обслуговування. До переваг пістолета можна також віднести м'який спуск (що добре для точної стрільби), легко контрольовану віддачу, потужний патрон в особі 7.62х25 мм ТТ, що володіє високою швидкістю кулі і солідною пробивною здатністю. Так само похвалити ТТ можна за відносну тонкість конструкції, що спрощує його носіння.
Набагато досконаліший за ТТ. /Фото: en.wikipedia.org.
Однак, були у «Токарьова» і об'єктивні недоліки, багато з яких, мабуть, утворилися внаслідок відсутності достатнього досвіду у вітчизняних конструкторів та поспішності розробки. Так, багато нарікань проти пістолетами своєї епохи викликає ергономіка «Токарєва». Неоднозначним рішенням була відмова від звичного запобіжника (замість нього використовувався запобіжний взвод курка). Як було зазначено, за певних умов ТТ страждав від мимовільних пострілів. Зворотний бік був і у переваг потужного патрона: «туляк» страждав від нестачі зупиняючого впливу кулі. Нарешті, не найкраще «Токарев» показував себе під час експлуатації при температурах помітно нижче нуля за Цельсієм.
Універсальний пістолет для армії та міліції. /Фото:tutmnogo.com.
До кінця Великої Вітчизняної війни питання про те, що ТТ доведеться або доопрацьовувати, або міняти на щось вдаліше, не обговорювалося. До 1947 року «Токарев» сприймався радянськими військовими та конструкторами як зразок зброї відверто застарілий. У результаті взяла гору думка про розробку повністю нового компактного універсального пістолета, що однаково добре підходив як для потреб Радянської армії, так і для правоохоронних структур. Точно так само, як на ТТ свого часу «довіла» американська школа Браунінга, на новий пістолет в особі Пістолета Макарова велику увагу зробив німецький Walther PP, який добре зарекомендував себе. Після двох років напруженої розробки було представлено перший передсерійний зразок зброї. Порівнювався ПМ не лише з прототипами інших радянських зброярів, а й із найкращими європейськими пістолетами того часу. Ще три роки знадобилося доведення ПМ до досконалості, після чого пістолет використали в 1951 році.
Пістолет з іншою філософією. / Фото: forum.guns.ru.
Щодо «дідуся» в особі Walther PP, радянський ПМ зміг помітно покращити базову конструкцію відразу з кількох ключових питань. Миколі Федоровичу вдалося значно підвищити надійність та технологічність конструкції. Кількість деталей у «Макарова» становила всього 25. Для порівняння у Walther PP їх було 32. Вибираючи між 9х18 мм і 7.62х25 мм, перевага в кінцевому рахунку була віддана першому. Звична ще по «туляку» потужність і пробивна дія були принесені для більш затребуваної на той час зупиняючої дії кулі. При цьому ПМ був геть-чисто позбавлений великої кількості «родових болячок» властивих ТТ. Чи були вони при цьому на голову кращі? Напевно, правильніше сказати, що ПМ та ТТ – це, по-перше, пістолети з різних епох, а по-друге, пістолети з різною логікою та практикою застосування. Достатньо сказати, що за всіх своїх недоліків «туляк» випускався ще не одне десятиліття. Щоправда, тепер уже не в СРСР.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Мі-28НМ у небі: чим гелікоптер відрізняється від попередника і яку незвичайну мету вже встиг збити:
Протягом збройової тематики читайте про шість американських військових баз завбільшки від міста.