Оповідь про те, як Як-38 сам льотчика сам позбувся. /Фото: en.wikipedia.org.
1976 року з льотчиком-випробувачем Владиленом Хом'яковим стався не просто курйозний, а справді анекдотичний випадок. Ввірений йому для випробувань Як-38 просто в небі організував локальне «повстання машин». Несподівано для себе офіцер опинився у повітрі, а літак… полетів далі без нього. На щастя, історія з казусом закінчилася благополучно. Ну, чи майже благополучно.
У британців був власний СВВП. /Фото: en.topwar.ru.
У 1950-і роки у військовій промисловості співпало два інноваційні тренди. З одного боку, на новий виток стався розвиток авіаносців. З іншого боку, почали бурхливо розвиватись літаки на реактивній тязі. У СРСР власних плавучих аеродромів не було, проте кораблі, що авіанесуть, представлялися в перспективі. Зчленування перерахованих факторів призвело до того, що відразу в кількох країнах серйозно замислилися про розробку літаків нового типу – машин з можливістю вертикального зльоту та посадки. Поява СВВП була здатна перевернути палубну авіацію. У Радянському Союзі це починання було підкріплено ще й проривом у галузі будівництва авіаційних двигунів: у другій половині 1950-х з'явився відносно компактний та легкий турбореактивний Р-19-300.
Потрібна була машина з вертикальним зльотом. /Фото: YouTube.com
У 1960 році роботу зі створення радянського СВВП приступило ОКБ Яковлєва. На початковому етапі озвучувалися різні варіанти бачення майбутнього машини. За задумом новий літак мав стати або палубним штурмовиком, або винищувачем-бомбардувальником. Розглядалися різні варіанти двигунів. У результаті вся ця робота вилилася у появу першої вітчизняної «вертикалки», палубного штурмовика з можливістю вертикального зльоту та посадки – Як-36. Перший політ машина здійснила ще влітку 1964, правда поки злітала і сідала вона горизонтально … Здійснити перший повноцінний політ Як-36 зміг тільки після тривалих випробувань через 2 роки, навесні 1966. На жаль, в результаті розробку довелося визнати безперспективною через низьку вантажопідйомність.
Спочатку був Як-36. /Фото: ru.wikipedia.org.
І хоча перший млинець вийшов комом, радянськими фахівцями був накопичений безцінний досвід створення СВВП. Невдача 36-го дозволила зробити новий крок. Одразу після закриття проекту первістка конструктори ОКБ Яковлєва взялися за роботу над новою машиною. Їй і став Як-38. І хоча нову машину вже не потрібно було конструювати з нуля, кількість інновацій у 38-му виявилася зашкалюючою! Що не дивно, адже, крім низької вантажопідйомності, у Як-36 були й інші проблеми. Дійшло до того, що фахівцям «Яковлєва» довелося чи не повністю переосмислити початкову конструкцію. Так, серед іншого, конструктори змогли відмовитися від використання пари підйомно-маршових двигунів Р27В-300 на користь всього одного. Який тепер розміщувався за центом фюзеляжу у хвостовій частині літака. Загальна кількість інноваційних рішень та розробок при цьому перевищила глибоко за тисячу.
Машина стала важливим кроком уперед. /Фото: live.warthunder.com.
Перший політ нова машина здійснила восени 1970 року. При цьому літати на 38-му було ще пригодою. На першому етапі льотчики стикалися з великою кількістю відмов та позаштатних ситуацій. Виною тому була не так конструкція машини, як «психологічний бар'єр» в основі новинки. Тут варто пояснити, що і сьогодні освоєння СВВП пов'язане багатьом навіть високопрофесійним військовим льотчикам з великими труднощами. Військовому льотчику зі стажем виявляється не просто привчити себе діяти одночасно «літаком» і «вертолітним». Однак, незважаючи на всі складнощі, машина таки дісталася збройних сил Радянського Союзу. Хоча, звісно, навіть Як-38 у виставах ВПС був далекий від поняття ідеальної бойової машини.
Літак був не ідеальним. /Фото: topwar.ru.
Справа в тому, що бойові можливості першої серійної радянської вертикалки все ще були серйозно обмежені. Серед головних проблем Як-38 залишалося відносно скромне бойове навантаження та відсутність власної бортової РЛС. Наздогнати у цих питаннях горезвісний британський «Харрієр» на той момент не вдалося. Однак, конструктори Яковлєва абсолютно точно рухалися у правильному напрямку. Передбачалося, що недоліки 38-го вдасться звести нанівець у новій моделі – Як-39. У 1985 році проект 39-го плавно перетік у проект Як-141, однак і ця машина не дісталася радянських/російських ВПС. Розробку СВВП згорнули 1992 року через брак бюджету.
Який не відбувся Як-141. /Фото: moddb.com.
Як і багато інших бойових машин, Як-38 отримав кілька кумедних прізвиськ від своїх льотчиків. Так, за яку і пухку форму фюзеляжу його прозвали «літаючим огірком». А за слабку озброєність та скромний бойовий радіус льотчики нагородили вітчизняний СВВП іронічний прізвисько «голуб світу». У 1976 році з Як-38 взагалі стався анекдотичний випадок. Справа в тому, що радянські СВВП оснащувалися автоматизованою системою катапультування. Автоматика літака могла сама без відома пілота прийняти рішення про катапультування, якщо бортовий комп'ютер починав отримувати тривожні показники з приладів. Чи треба казати, що, як і будь-яка інша автоматика, ця могла дати збій? Власне, це й сталося із Владленом Павловичем.
Владлен Хом'яков. /Фото: migavia.com.
Що іронічно, політ протікав абсолютно нормально. Мабуть, злощасний комп'ютер в якийсь момент вирішив влаштувати «повстання машин»! На щастя, сам Хом'яков абсолютно благополучно приземлився на парашуті. Але ще дивовижнішим є той факт, що шкідливий Як-38, пролетівши ще кілька кілометрів без льотчика, сам приземлився. Щоправда, доки до нього прийшли військові, машину встиг пограбувати місцевий селянин. Жвавий колгоспник відкрутив у Як-38 кілька запчастин на згадку… У результаті чоловіка жорстоко посварили і відпустили зі світом.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 7 найкращих рушниць Радянського Союзу, успіх яких перевершити практично неможливо:
Продовжуючи тему, читайте про те, чому американський спецназ вибрав гвинтівку від збройового бутика.